Пәнд-несиһәтләр 7
1 И оғлум, сөзлиримгә әмәл қил, Тапшуруқлиримни жүригиңдә сақла.
Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 Тапшуруқлиримға әмәл қилсаң, яшнайсән; Тәлимлиримни көз қаричуқуңни асриғандәк асра.
бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
3 Уларни бармақлириңға теңип қой, Қәлб тахтаңға йезивал.
прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
4 Даналиқни, сән һәдә-сиңлим, дегин, Пәм-парасәтни «туққиним» дәп чақир.
На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
5 Шундақ қилсаң, улар сени ят хотундин жирақлаштуриду, Ағзидин силиқ сөз чиқидиған йочун аялдин нери қилиду.
щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
6 [Бир қетим] өйниң деризә көзнәклиридин ташқириға қариғинимда,
Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
7 Бир нәччә яш, садда жигитләрни көрдүм, Уларниң ичидин бир әқилсизни көрүп қалдим,
і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
8 У коча бойлап бузуқ [хотун турушлуқ] доқмуштин өтүп, Андин униң өйи тәрәпкә қарап маңди.
прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
9 Кәчқурун қараңғу чүшкәндә, Зулмәт кечә, ай қараңғусида [ишики алдидин өтти].
коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
10 Мана, өйдин бир хотун чиқип уни күтүвалди; Кийими паһишә аялларниңкидәк болуп, Нийити һейлә-микир еди.
Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
11 Ағзи бишәм-һаясиз, наһайити җаһил бир хотун, У өйидә турмайду,
галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
12 Бирдә мәһәллидә, бирдә мәйданларда, У кочилардики һәр доқмушта пайлап жүриду.
раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
13 Һелиқи яш жигитни тартип, уни сөйүп, Номуссизларчә униңға: —
І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 «Өйүмдә «енақлиқ қурбанлиғи» гөши бар, Мән бүгүн Худаға қәсәм қилған қурбанлиқни қилдим,
„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
15 Шуңа мән сизни чақирғили чиқтим, Дидариңизға тәлпүнүп издидим. Әнди сизни тепивалдим!
Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
16 Карвитимға Мисирниң кәштилик, йоллуқ либас япқучлирини яптим.
Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
17 Орун-көрпилиримгә хуш пурақ мурмәкки, муәттәр вә қовзақ дарчинларни чачтим.
посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
18 Келиң, таң атқичә муһәббәтлишәйли, ойнап һозурлинайли, Көңлимиз қанғичә өз ара әйш-ишрәт қилайли,
Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
19 Ерим өйдә йоқ, жирақ сәпәргә чиқип кәтти.
Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
20 У бир һәмян пул елип кәтти, Ай толғичә у өйгә кәлмәйду» — деди.
вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
21 Аял көп шерин сөзлири билән раса қизиқтурди, Чирайлиқ гәплири билән уни әсир қиливалди.
Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
22 Союшқа елип маңған өкүздәк, Һамақәт киши кишән билән җазаға маңғандәк, Қилтаққа чүшкән қуштәк, Жигит униң кәйнидин маңди. Җигирини оқ тешип өтмигучә, У бу ишниң һаятиға замин болидиғанлиғини һеч билмәйду.
він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
24 И оғуллирим, сөзлиримни көңүл қоюп аңлаңлар, Дегәнлиримгә қулақ селиңлар,
А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
25 Қәлбиңларни бундақ хотунниң йолиға кәткүзмәңлар, Униң алдам халтисиға чүшүп кәтмәңлар.
Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
26 Бундақ аял нурғун кишиләрни жиқитип яриландурған, Униң боғузлиған адәмлири толиму көптур,
бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
