< Пәнд-несиһәтләр 6 >
1 И оғлум, әгәр достуңға борун болған болсаң, Ят кишиниң қәрзини төләшкә қол беришип вәдә бәргән болсаң,
Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
2 Әгәр өз сөзүңдин илинған болсаң, Өз вәдәң билән бағлинип қалсаң,
ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
3 У йеқиниңниң қолиға чүшкәнлигиң үчүн, Амал қилип өзүңни униңдин қутқуз — Дәрһал йеқиниңниң йениға берип, өзүңни кәмтәр тутуп [шу иштин] халий қилишини өтүнүп сора.
Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
4 Җәрән шикарчиниң қолидин қутулушқа тиришқандәк, Қуш овчиниң қолидин чиқишқа тиришқандәк, Қутулмиғичә ухлап ятма, Һәтта үгдәп арамму алма.
не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
6 И һорун, чөмүлиниң йениға берип [униңдин үгән], Униң тирикчилик йоллириға қарап дана бол.
Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
7 Уларниң башлиғи, әмәлдари, һөкүмдари йоқ болсиму,
нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
8 Лекин улар язда жилниң еһтияҗи үчүн аш топливалиду, Һосул пәслидә озуқ тәйярливалиду.
вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
9 И һорун, қачанғичә ухлап ятисән? Қачан орнуңдин турисән?
Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
10 Сән: — Бирдәм көз жумувалай, бирдәм ухливалай, Бирдәм қолумни қоштуруп йетивалай, — дәйсән.
Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
11 Лекин ухлап ятқанда, мискинлик қарақчидәк келип сени басиду, Йоқсуллуқ худди қураллиқ булаңчидәк һуҗумға өтиду.
і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
12 Әрзимәс, пәйли бузуқ адәм һәммила йәрдә ялған ейтип, пәсликни сөзләйду.
Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
13 У көз қисип, Путлири билән ишарә қилип, Бармақлири билән көрситиду;
він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
14 Көңлидә алдамчилиқла ятиду, У дайим рәзилликниң койида болиду, Һәммила йәрдә җедәл-маҗира терийду.
в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
15 Шуңа униңға бекитилгән балаю-қаза уни туюқсиз басиду, У бирақла давалиғусиз янҗилиду.
тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
16 Пәрвәрдигар нәпрәтлинидиған алтә нәрсә бар, Бәрһәқ, йәттә нәрсә Униңға жиркиничликтур.
Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
17 Улар болса, Тәкәббурлуқ билән қарайдиған көз, Ялған сөзләйдиған тил, Бигуналарниң қенини төкүзидиған қол,
очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
18 Сүйқәст ойлайдиған көңүл, Яманлиқ қилишқа тез жүгүрәйдиған путлар,
серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
19 Ялған сөзләйдиған сахта гувачи, Бурадәр-қериндашлири арисиға бөлгүнчилик салғучи кишидур.
сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
20 И оғлум, атаңниң әмригә әмәл қил; Анаңниң көрсәтмисидин чиқма.
Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
21 Уларниң сөзини қәлбиңгә теңип, Уларни бойнуңға марҗандәк қилип есивал.
Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
22 Йолға чиққиниңда улар сени йетәкләйду, Ухлиғиниңда улар сени сақлайду, Уйқидин ойғанғиниңда улар сени хәвәрләндүриду.
Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
23 Чүнки [Худаниң] пәрмани йоруқ чирақ, Униң муқәддәс қануни нурдур; Тәрбийәниң тәнбиһлири болса һаятлиқ йолидур.
Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
24 Улар сени бузуқ хотундин сақлиғучи, Ят хотунниң шерин сөзлиридин жирақ қилғучидур.
щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
25 Униң гузәллигигә көңлүңни бағлимиғин, Униң қаш-көз ойнитиши сени әсиргә алмисун.
Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
26 Чүнки бузуқ аяллар түпәйлидин адәмләр бир парчә нанғиму зар болиду, Ят адәмниң [зинахор] аяли болса кишиниң қиммәтлик җенини өзигә ов қиливалиду.
Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
27 Отни қойнуңға салсаң, Өз кийимиңни көйдүрмәмсән?
Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
28 Чоғниң үстидә дәссәп маңсаң путуңни көйдүрмәмсән?
Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
29 Башқиларниң аяли билән бир орунда ятидиған киши шундақ болиду; Ким униңға тегип кәтсә ақивитидин қутулалмайду.
Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
30 Ач қалғанда қосиғини тойғузуш үчүн оғрилиқ қилған кишини башқилар кәмситмәйду;
Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
31 Шундақ туруқлуқ у тутулуп қалса, Егисигә йәттини төләшкә тоғра келиду; У өз өйидики һәммә нәрсисини тапшуриду.
та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
32 Һалбуки, башқиларниң хотуни билән зина қилғучи униңдинму [бәттәр болуп], толиму ғәпләтликтур; Ундақ қилғучи өз-өзини һалак қилиду.
Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
33 У зәхмәт йәйду, шәрмәндә болиду, Униң рәсваси һеч өчүрүлмәйду.
побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
34 Чүнки күнләш оти әрни дәрғәзәпкә кәлтүриду, Интиқам алған күнидә у һеч рәһим қилмайду.
бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
35 Төләм пули берәй десәңму у қобул қилмайду, Һәр қанчә соға-салам бәрсәңму уни бесиқтурғили болмайду.
він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!