Пәнд-несиһәтләр 4
1 И оғуллар, атаңларниң несиһәтлирини аңлаңлар, Көңүл қойсаңлар, Йоруқлуққа еришисиләр.
Послухайте, діти, напу́чення батькового, і прислу́хайтеся, щоб навчитися розуму,
2 Чүнки силәргә үгитидиғанлирим яхши билимдур, Көрсәтмилиримдин ваз кәчмәңлар.
бо даю́ я вам добру науку: зако́на мого не кидайте,
3 Чүнки мәнму атамниң юмран балиси едим, Анамниң арзулуқ ялғуз оғли едим,
бо сином у ба́тька свого я був, пеще́ний й єдиний у неньки своєї.
4 Атам маңа үгитип мундақ деди: — Сөзлиримни есиңдә тут; Көрсәтмилиримгә риайә қил, Шуниң билән яшнайсән.
І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи!
5 Даналиқни алғин, әқил тап, Ейтқан сөзлиримни унтума, улардин чиқма.
Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, —
6 [Даналиқтин] ваз кәчмә, у сени сақлайду; Уни сөйгин, у сени қоғдайду.
не кидай її — й вона буде тебе стерегти́! кохай ти її — й вона буде тебе пильнувати!
7 Даналиқ һәммә ишниң бешидур; Шуңа даналиқни алғин; Барлиғиңни сәрп қилип болсаңму, әқил тапқин.
Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
8 [Даналиқни] әзизлигин, у сени көтириду, Уни чиң қучағлиғанда, сени һөрмәткә сазавәр қилиду.
Тримай її ви́соко — і піді́йме тебе, ушанує тебе, як її ти приго́рнеш:
9 Бешиңға тақалған гүл чәмбирәктәк [саңа гөзәллик елип келиду], Саңа шөһрәтлик таҗ инъам қилиду.
вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
10 И оғлум, қулақ салғин, сөзлиримни қобул қилғин, Шунда өмрүңниң жиллири көп болиду.
Послухай, мій сину, й бери ти слова́ мої, і помно́жаться роки твойого життя, —
11 Мән саңа даналиқ йолини үгитәй, Сени дуруслуқ йоллириға башлай.
дороги премудрости вчу я тебе, стежка́ми прями́ми прова́джу тебе:
12 Маңғиниңда қәдәмлириң чәкләнмәйду, Жүгүрсәң жиқилип чүшмәйсән.
коли пі́деш, то крок твій не буде тісни́й, а коли побіжиш — не спіткне́шся!
13 Алған тәрбийәңни чиң тут, Қолуңдин кәткүзмигин; Убдан сақлиғин уни, Чүнки у сениң һаятиңдур.
Міцно тримайся напу́чування, не лишай, його стережи́, — воно бо життя твоє!
14 Яман адәмләр маңған йолға кирмә, Рәзилләрниң изини басма.
На сте́жку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, —
15 Уларниң [йолидин] өзүңни қачур, [Йолиға] йеқин йолима; Униңдин яндап өтүп кәт, Нери кәткин.
покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, —
16 Чүнки [яманлар] бирәр рәзиллик қилмиғичә ухлалмас, Бирәрсини жиқитмиғичә уйқиси кәлмәс.
бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, віді́йметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткну́вся!
17 Яманлиқ уларниң озуғидур, Зораванлиқ уларниң шарабидур.
Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють.
18 Лекин һәққанийларниң йоли гоя таң нуридур, Күн чүш болғичә барғансери йоруйду.
А путь праведних — ніби те світло ясне́, що світить все більше та більш аж до по́вного дня!
19 Яманларниң йоли зулмәт кечидәк қап қараңғу, Улар жиқилип, немигә путлишип кәткинини билмәйду.
Дорога ж безбожних — як те́мність: не знають, об що́ спотикну́ться.
20 И оғлум, сөзлиримни көңүл қоюб аңла, Гәплиримгә қулақ сал.
Мій сину, прислу́хуйся до моїх слів, до рече́й моїх ухо своє нахили́!
21 Уларни көзүңдә тутқин, Жүригиңниң қетида қәдирләп сақлиғин.
Нехай не віді́йдуть вони від оче́й твоїх, бережи їх в сере́дині серця свого!
22 Чүнки сөзлирим тапқанлар үчүн һаяттур, Уларниң пүтүн тенигә саламәтликтур.
Бо життя вони тим, хто їх зна́йде, а для тіла усього його лікува́ння.
23 Қәлбиңни «һәммидин әзиз» дәп сап тут, Чүнки барлиқ һаят ишлири қәлбтин башлиниду.
Над усе, що лише стереже́ться, серце своє стережи́, бо з нього похо́дить життя.
24 Ағзиңни әгир гәптин жирақ тарт, Ләвлириң езитқулуқтин нери болсун.
Відкинь ти від себе лука́вство уст, віддали ти від себе круті́йство губ.
25 Көзүңни алдиңға түз тиккин, Нәзириңни алдиңға тоғра ташла;
Нехай дивляться очі твої упере́д, а пові́ки твої нехай перед тобою просту́ють.
26 Маңидиған йолуңни убдан ойланғин, Шундақ қилсаң ишлириң пухта болиду.
Стежку ніг своїх ви́рівняй, і стануть міцні всі дороги твої:
27 Оңға, солға қаймиғин; Қәдәмлириңни яманлиқ йолидин нери тарт.
не вступайся ні вправо, ні вліво, — усунь свою но́гу від зла!
