Пәнд-несиһәтләр 31
1 Төвәндикиләр, падиша Ләмуәлгә униң аниси арқилиқ вәһий билән кәлгән сөзләрдур; аниси бу сөзләрни униңға үгәткән:
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 И оғлум, и мениң амриғим, қәсәмләр билән тилигән арзулуғум, мән саңа немә дәй?
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Күч-қуввитиңни аял-хотунлар тәрипигә сәрп қилмиғин; Яки падишаларниму вәйран қилидиған ишларға берилгүчи болма!
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 И Ләмуәл, шарап ичиш падишаларға лайиқ әмәс, Әмирләргиму һараққа хумар болуш ярашмас.
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 Болмиса улар шарап ичип, [муқәддәс] бәлгүлимиләрни унтуп, Бозәк бәндиләрниң һәққини астин-үстүн қиливетиши мүмкин.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Күчлүк һарақ өлгүси кәлгәнләргә, һәсрәткә чөмгәнләргә берилсун!
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 Улар шарапни ичип, мискинлигини унтуп, Қайтидин дәрд-әлимини есигә кәлтүрмисун!
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Өзлири үчүн гәп қилалмайдиғанларға ағзиңни ачқин, Һалак болай дегәнләрниң дәвасидә гәп қил.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Сүкүт қилма, улар үчүн лилла һөкүм қил, Езилгәнләрниң вә мискинләрниң дәрдигә дәрман бол.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Пәзиләтлик аялни ким тапалайду? Униң қиммити ләәл-яқутлардинму зор ешип чүшиду.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 Ериниң көңли униңға тайинип хатирҗәм туриду, У болғачқа ериниң алған олҗиси кам әмәстур!
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 У өмүр бойи еригә вападар болуп яхшилиқ қилиду, Уни зиянға учратмайду.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 У қой жуңи вә кәндир тепип, Өз қоли билән җан дәп әҗир қилиду.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 У сода кемилиригә охшаш, [Аилини беқиштики] озуқ-түлүкләрни жирақ җайлардин тошуйду.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 Таң йорумаста у орнидин туриду, Аилисидикиләргә йемәклик тәйярлайду, Хизмәткар-дедәкләргә несивисини тәқсим қилиду.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 У бир парчә етизни өзи көрүп алиду; Қоли билән жиққан дарамәттин у бир үзүмзар бена қилиду.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 [Ишқа қарап] у белини күч билән бағлар, Биләклирини күчләндүрәр;
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 Өз ишиниң пайдилиқлиғиға көзи йетәр, Кечичә чириғини өчүрмәй иш қилар.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 У қоллири билән чақни чөрәр, Бармақлири жип урчуқини тутар.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 Аҗизларға ярдәм қолини узитар; Һаҗәтмәнләргә қоллирини созар.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 Қар яққанда у аилиси тоғрилиқ әндишә қилмайду, Өйидикиләрниң һәммисигә қизил кийимләр кийдүрүлгән.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Кариват япқучлирини өзи тоқуйду; Өзиниң кийим-кечәклири канап вә сөсүн рәхттиндур.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Ериниң шәһәр дәрвазилирида абройи бар; Шу йәрдә у жуттики ақсақаллар қатаридин орун алиду.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 У нәпис канаптин кийим-кечәк тикип уни сатиду; Бәлвағларни тикип содигәрләрни тәминләйду.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Кийими күч-қудрәт вә иззәт-һөрмәттур; У келәчәккә үмүт билән күлүп қарайду.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 Ағзини ачсила, дана сөз қилиду, Тилида меһриванә несиһәтләр бар.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 Аилисидики ишлардин дайим хәвәр алиду, Бекарға нан йемәйду.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Пәрзәнтлири орнидин туруп униңға бәхит-бәрикәт тиләйду; Ериму мубарәкләп уни махтап: —
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 «Пәзиләт билән яшиған аяллар көптур, Бирақ сән уларниң һәммисидинму ешип чүшисән» — дәйду.
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 Гөзәллик сеһри алдамчидур, Һөсн-җамалму пәқәт бир көпүк, халас, Пәқәт Пәрвәрдигардин қорқидиған аялла махтилиду!
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 У өз меһнитиниң мевилиридин бәһримән болсун! Әҗирлири уни дәрвазиларда һөрмәт-шөһрәткә ериштүрсун!
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
