< Пәнд-несиһәтләр 26 >
1 Язда қар йеғиш, Орма вақтида ямғур йеғиш қамлашмиғандәк, Иззәт-һөрмәт ахмаққа лайиқ әмәстур.
Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
2 Ләйләп учуп жүргән қучқачтәк, Учқан қарлиғач йәргә қонмиғандәк, Сәвәпсиз қарғиш кишигә зиян кәлтүрәлмәс.
Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
3 Атқа қамча, ешәккә нохта лазим болғинидәк, Ахмақниң дүмбисигә таяқ лайиқтур.
Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
4 Ахмақниң әхмиқанә гепи бойичә униңға җавап бәрмигин, Җавап бәрсәң өзүң униңға охшап қелишиң мүмкин.
Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
5 Ахмақниң әхмиқанә гепи бойичә униңға җавап бәргин, Җавап бәрмисәң у өзиниң ахмақлиғини әқиллиқ дәп чағлар.
Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
6 Өз путини кесивәткәндәк, Өз бешиға зулмәт тилигәндәк, Ахмақтин хәвәр йоллашму шундақ бир иштур.
Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
7 Токурниң карға кәлмигән путлиридәк, Ахмақниң ағзиға селинған пәнд-несиһәтму бекар болур.
Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
8 Салғиға ташни бағлап атқандәк, Ахмаққа һөрмәт билдүрүшму әхмиқанә иштур.
Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
9 Ахмақниң ағзиға селинған пәнд-несиһәт, Мәсниң қолиға санҗилған тикәндәктур.
Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
10 Өз йеқинлирини қарисиға зәхимләндүргән оқячидәк, Ахмақни яки удул кәлгән адәмни яллап ишләткән ғоҗайинму охшашла зәхимләндүргүчидур.
Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
11 Ишт айлинип келип өз қусуғини ялиғандәк, Ахмақ ахмақлиғини қайтилар.
Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
12 Өзини дана чағлап мәмнун болған кишини көрдүңму? Униңға үмүт бағлимақтин ахмаққа үмүт бағлимақ әвзәлдур.
Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
13 Һорун адәм: — «Ташқирида дәһшәтлик бир шир туриду, Кочида бир шир жүриду!» — дәп [өйдин чиқмас].
Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
14 Өз муҗуқида ечилип-йепилип турған ишиккә охшаш, Һорун кариватта йетип у яқ-бу яққа өрүлмәктә.
Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
15 Һорун қолини сунуп қачиға тиққини билән, Ғизани ағзиға селиштинму еринәр.
Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
16 Һорун өзини пәм билән җавап бәргүчи йәттә кишидинму дана санар.
Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
17 Кочида келиветип, өзигә мунасивәтсиз маҗираға арилашқан киши, Иштниң қулиқини тутуп созғанға охшаш хәтәргә дучар болар.
Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
18 Өз йеқинлирини алдап «Пәқәт чақчақ қилип қойдум!» дәйдиған киши, Отқашларни, оқларни, һәр хил әҗәллик қуралларни атқан тәлвигә охшайду.
Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
20 Отун болмиса от өчәр; Ғәйвәт болмиса, җедәл бесилар.
З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
21 Чоғлар үстигә чачқан көмүрдәк, От үстигә қойған отундәк, җедәлчи җедәлни улғайтар.
Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
22 Ғәйвәтхорниң сөзлири һәр хил назу-немәтләрдәк, Кишиниң қәлбигә чоңқур сиңдүрүләр.
Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
23 Ялқунлуқ ләвләр рәзил көңүлләргә қошулғанда, Сапал қачиға күмүч һәл бәргәнгә охшаштур.
Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
24 Адавәт сақлайдиған адәм өчини гәплири билән япсиму, Көңлидә қат-қат сүйқәст сақлайду.
устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
25 Униң сөзи чирайлиқ болсиму, ишинип кәтмигин; Қәлбидә йәттә қат ипласлиқ бардур.
коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
26 У өчмәнлигини чирайлиқ гәп билән япсиму, Лекин рәзиллиги җамаәтниң алдида ашкарилинар.
Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
27 Кишигә ора колиған өзи чүшәр; Ташни домилатқан кишини таш думилап қайтип келип уни янҗар.
Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
28 Сахта тил өзи зиянкәшлик қилған кишиләргә нәпрәтлинәр; Хушамәт қилғучи еғиз адәмни һалакәткә иштирәр.
Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.