Пәнд-несиһәтләр 17
1 Қурбанлиқ гөшлиригә толған җедәллик өйдин, Бир чишләм қуруқ нан йәп, көңүл течлиқта болған әвзәл.
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
2 Хизмәткар чевәр болса, ғоҗисиниң номуста қойғучи оғлини башқурар; Кәлгүсидә у ғоҗиниң оғли қатарида туруп униң мирасни тәқсим қилар.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
3 Сапал қазан күмүчни тавлар, чанақ алтунни тавлар, Бирақ адәмниң қәлбини Пәрвәрдигар синар.
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
4 Қәбиһ киши яман сөзләргә ишинәр; Ялғанчи питничиләрниң сөзигә қулақ салар.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
5 Мискинләрни мәсқирә қилғучи, өзини Яратқучини һақарәтлигүчидур; Башқиларниң бәхитсизлигидин хошал болған киши җазасиз қалмас.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
6 Қериларниң нәврилири уларниң таҗидур; Пәрзәнтләрниң пәхри уларниң атилиридур.
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
7 Ахмақ яришиқ гәп қилса униңға ярашмас; Мөтивәр ялған сөзлисә униңға техиму ярашмас.
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
8 Пара — уни бәргүчиниң нәзиридә есил бир гөһәрдур; Гоя уни нәгила ишләтсә мувәппәқийәткә еришидиғандәк.
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
9 Башқиларниң хаталиқини йопутуп кәчүргән киши меһир-муһәббәтни көзләр; Кона хаманни сориған киши йеқин достларни дүшмән қилар.
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
10 Ақиланигә сиңгән бир еғиз тәнбиһ, Ахмаққа урулған йүз дәрридин үнүмлүктур.
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
11 Яманлар пәқәт асийлиқни көзләр; Уни җазалашқа рәһимсиз бир әлчи әвәтиләр.
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 Әхмиқанә иш қиливатқан надан кишигә учрап қалғандин көрә, Балилиридин айрилған ейиққа йолуғуп қалған яхши.
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
13 Кимки яхшилиққа яманлиқ қилса, Ишигидин балайиқаза нери кәтмәс.
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
14 Җедәлниң башлиниши тосмини су елип кәткәнгә охшайду; Шуңа җедәл партлаштин авал талаш-тартиштин қол үзгин.
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
15 Яманни ақлиған, Һәққанийға қара чаплиған, Охшашла Пәрвәрдигарға жиркиничликтур.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
16 Ахмақниң көңли даналиқни әтиварлимиса, Қандақму униң қолида даналиқни сетивалғидәк пули болсун?
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
17 [Һәқиқий] дост һәрдайим саңа муһәббәт көрситәр, [Һәқиқий] қериндаш яман күнүң үчүн ярдәмгә дунияға кәлгәндур.
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
18 Әқилсиз киши қол берип, Йеқини үчүн кепил болиду.
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
19 Җедәлгә амрақ гунаға амрақтур; Босуғини егиз қилған һалакәтни издәр.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20 Нийити бузулған яхшилиқ көрмәс; Тилида һәқ-наһәқни астин-үстүн қилғучи балаға йолуқар.
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
21 Бала ахмақ болса, ата ғәм-қайғуға патар; Һамақәтниң атиси хушаллиқ көрмәс.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
22 Шат көңүл шипалиқ доридәк тәнгә давадур; Сунуқ роһ-дил адәмниң илигини қурутар.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
23 Чирик адәм йәң ичидә парини қобул қилар; У адаләтниң йолини бурмилар.
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
24 Даналиқ йорутулған кишиниң көз алдида турар; Бирақ әқилсизниң көзи хиялкәшлик қилип қутупта жүрәр.
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
25 Галваң бала атини азапға салар; Уни туққучиниңму дәрди болар.
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
26 Һәққанийларға җәриманә қоюшқа қәтъий болмас; Әмирләрни адаләтни қоллиғини үчүн думбалашқа болмас.
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
27 Билими бар киши кам сөзлүк болар; Йорутулған адәм қалтис еғир-бесиқ болар.
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
28 Һәтта ахмақму аз сөзлисә дана һесаплинар; Тилини тизгинлигән киши данишмән санилар.
І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
