Микаһ 4
1 Бирақ ахирқи заманда, Пәрвәрдигарниң өйи җайлашқан тағ тағларниң беши болуп бекитилиду, Һәммә дөң-егизликтин үстүн қилинип көтирилиду; Барлиқ хәлиқләр униңға қарап еқип келишиду.
Та бу́де напри́кінці днів, гора дому Господнього міцно поста́влена буде верши́ною гір, і підне́сена буде вона понад узгі́р'я, і будуть наро́ди до неї пливсти́.
2 Нурғун қовм-милләтләр чиқип бир-биригә: — «келиңлар, биз Пәрвәрдигарниң теғиға, Яқупниң Худасиниң өйигә чиқип келәйли; У өз йоллиридин бизгә үгитиду, Вә биз униң излирида маңимиз» — дейишиду. Чүнки қанун-йолйоруқ Зиондин, Пәрвәрдигарниң сөз-калами Йерусалимдин чиқидиған болиду.
І пі́дуть числе́нні наро́ди та й скажуть: Ходімо, і ви́йдім на го́ру Господню та до дому Якового, і Він бу́де навчати дорі́г Своїх нас, і ми бу́демо ходити стежка́ми Його. Бо ви́йде Зако́н із Сіону, а слово Господнє — із Єрусалиму.
3 У болса көп хәлиқ-милләтләр арисида һөкүм чиқириду, У күчлүк әлләр, жирақта турған әлләрниң һәқ-наһәқлиригә кесим қилиду; Буниң билән улар өз қиличлирини сапан чишлири, Нәйзилирини оғақ қилип соқушиду; Бир әл йәнә бир әлгә қилич көтәрмәйду, Улар һәм йәнә уруш қилишни үгәнмәйду;
І Він буде судити числе́нні племе́на, і розсу́джувати буде народи міцні аж у далечині́. І вони перекую́ть мечі свої на лемеші́, а спи́си свої — на серпи́. Не піді́йме меча наро́д на наро́д, і більше не бу́дуть навчатись війни́!
4 Бәлки уларниң һәр бири өз үзүм тели вә өз әнҗир дәриғи астида олтириду, Вә һеч ким уларни қорқатмайду; Чүнки самавий қошунларниң Сәрдари болған Пәрвәрдигар Өз ағзи билән шундақ ейтти.
І буде кожен сидіти під своїм виноградником, і під своєю фіґо́вницею, і не бу́де того, хто б страши́в, бо уста Господа Савао́та оце́ прорекли.
5 Барлиқ хәлиқләр өз «илаһ»иниң намида маңсиму, Бирақ биз Худайимиз Пәрвәрдигарниң намида әбәдил-әбәткичә маңимиз.
Усі бо наро́ди ходитимуть кожен ім'я́м свого бога, а ми бу́дем ходити Ім'я́м Господа, нашого Бога, на віки вікі́в!
6 Шу күнидә, — дәйду Пәрвәрдигар, — Мән мәйип болғучиларни, Һайдиветилгәнләрни вә Өзүм азар бәргәнләрни жиғимән;
Того дня — промовляє Госпо́дь — позбираю кульга́ве й згрома́джу розі́гнане, і те, що на нього навів коли лихо.
7 Вә мәйип болғучини бир «қалди», Һайдиветилгәнни күчлүк бир әл қилимән; Шуниң билән Пәрвәрдигар Зион теғида улар үстидин һөкүм сүриду, Шу күндин башлап мәңгүгичә.
І зроблю́ Я кульга́ве останком, а відда́лене — поту́жним наро́дом, і зацарює над ними Господь на Сіонській горі відтепе́р й аж наві́ки!
8 Вә сән, и падини күзәткүчи мунар, — Зион қизиниң егизлиги, [падишалиқ] саңа келиду: — — Бәрһәқ, саңа әслидики һоқуқ-һөкүмранлиқ келиду; Падишаһлиқ Йерусалим қизиға келиду.
А ти, башто Чері́дна, підгі́рку Сіонської до́ньки, при́йде до тебе і ді́йде старе́ панува́ння, царюва́ння для до́нечки Єрусалиму.
9 Әнди сән һазир немишкә нида қилип налә көтирисән? Сәндә падиша йоқмиди? Сениң мушавириңму һалак болғанмиди, Аялни толғақ тутқандәк азаплар сени тутувалғанмиди?
Тепер на́що здіймаєш ти о́крик? Чи в тебе немає царя? Чи ж загинув твій радник, що ти ко́рчишся, мов породі́лля?
10 Азапқа чүш, толғақ тутқан аялдәк туғушқа толғинип тиришқин, и Зион қизи; Чүнки сән һазир шәһәрдин чиқисән, Һазир далада турисән, Сән һәтта Бабилғиму чиқисән. Сән әшу йәрдә қутқузулисән; Әшу йәрдә Пәрвәрдигар саңа һәмҗәмәт болуп дүшмәнлириңдин қутқузиду.
Ви́йся та ко́рчся, о до́чко Сіону, немов породі́лля, бо тепер вийдеш із міста та перебува́тимеш у полі, і при́йдеш аж до Вавилону. Та будеш ти там урято́вана, там Господь тебе ви́купить з рук твоїх ворогів!
11 Вә һазир нурғун әлләр: — «У аяқ асти қилинип булғансун! Көзимиз Зионниң [изасини] көрсүн!» — дәп саңа қарши җәң қилишқа жиғилиду;
А зараз зібра́лись на тебе числе́нні наро́ди, говорячи: Нехай він знева́жений бу́де, і нехай наше око побачить нещастя Сіону!
12 Бирақ улар Пәрвәрдигарниң ойлирини билмәйду, Униң нишанини чүшәнмәйду; Чүнки өнчиләрни хаманға жиққандәк У уларни жиғип қойди.
Та не знають вони Господніх думо́к, і не розуміють поради Його, бо Він їх позбира́в, як до клуні снопи́.
13 Орнуңдин туруп хаманни тәп, и Зион қизи, Чүнки Мән мүңгүзүңни төмүр, туяқлириңни мис қилимән; Нурғун әлләрни соқуп парә-парә қиливетисән; Мән уларниң ғәнимитини Пәрвәрдигарға, Уларниң мал-дуниялирини пүткүл йәр-зимин Егисигә беғишлаймән.
Ставай та молоти, до́чко Сіону, бо Я ріг твій залізом учиню, а копи́та твої вчиню міддю, і ти розпоро́шиш числе́нні наро́ди та вчи́ниш закляттям для Господа несправедливий їхній зиск, а їхнє багатство — Владиці всієї землі.
