< Микаһ 1 >
1 Пәрвәрдигарниң сөзи — Йотам, Аһаз вә Һәзәкия Йәһудаға падиша болған күнләрдә Морәшәтлик Микаһға кәлгән: — — У буларни Самарийә вә Йерусалим тоғрисида көргән.
Слово Господнє, що було до морешетського Михе́я за днів Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів, яке він бачив на Самарію та Єрусалим.
2 Аңлаңлар, и хәлиқләр, һәммиңлар! Қулақ сал, и йәр йүзи вә униңда болған һәммиңлар: — Рәб Пәрвәрдигар силәрни әйипләп гувалиқ бәрсун, Рәб муқәддәс ибадәтханисидин силәрни әйипләп гувалиқ бәрсун!
„Почуйте оце, всі наро́ди, послухай, ти земле та все, що на ній! і хай буде за свідка на вас Господь Бог, Господь з храму святого Свого́!
3 Чүнки мана, Пәрвәрдигар Өз җайидин чиқиду; У чүшүп, йәр йүзидики жуқури җайларни чәйләйду;
Бо Госпо́дь ось виходить із місця Свого́, і Він сходить і ступає по висо́тах землі.
4 Униң астида тағлар ерип кетиду, Җилғилар йерилиду, Худди мом отниң алдида еригәндәк, Сулар тик ярдин төкүлгәндәк болиду.
І то́пляться гори під Ним, і та́нуть доли́ни, мов віск від огню́, мов ті во́ди, що ллються з узбі́ччя.
5 Буниң һәммиси Яқупниң итаәтсизлиги, Исраил җәмәтидики гуналар түпәйлидин болиду; Яқупниң итаәтсизлиги нәдин башланған? У Самарийәдин башланған әмәсму? Йәһудадики «жуқури җайлар»[ни ясаш] нәдин башланған? Улар Йерусалимдин башланған әмәсму?
Усе це за прови́нення Якова, за гріхи́ дому Ізраїля. Хто провинення Якова, — чи ж не Самарія? А хто гріх дому Юдиного, — чи ж не Єрусали́м?
6 Шуңа Мән Самарийәни етиздики таш догисидак, Үзүм таллири тикишкә лайиқ җай қиливетимән; Мән униң ташлирини җилғиға домилитип ташлаймән, Униң һуллирини ялаңачлаймән;
І зроблю́ Самарі́ю руїною в полі, за місце сади́ти виноград, і повикида́ю в долину камі́ння її, і відкрию осно́ви її.
7 Униң барлиқ ойма мәбудлири пара-пара чеқиветилиду; Униң паһишиликтин еришкән барлиқ һәдийәлири от билән көйдүрүлиду; Барлиқ бутлирини вәйранә қилимән; Чүнки у паһишә аялниң һәққи билән буларни жиғип топлиди; Улар йәнә паһишә аялниң һәққи болуп қайтип кетиду.
І пото́вчені будуть усі її і́доли, всі ж дару́нки її за розпусту попа́лені бу́дуть в огні, і всіх бовва́нів її Я віддам на спусто́шення. Бо зібрала вона від дару́нків за блуд, і на подару́нки за блуд це пове́рнеться.
8 Булар үчүн мән аһ-зар көтиримән, Мән һувлаймән; Ялиңаяқ, ялаңач дегидәк жүримән; Мән чилбөриләрдәк һувлаймән; Һувқушлардәк матәм тутуп жүримән.
Над оцим голоси́тиму я та рида́тиму, ходитиму бо́сий й наги́й, заво́дити буду, немов ті шака́ли, і буду тужи́ти, як стру́сі!
9 Чүнки униң ярилири давалиғусиздур, У һәтта Йәһудағичиму йетип, Хәлқимниң дәрвазисиға, йәни Йерусалимғичә ямриди.
Бо рани її невиго́йні, бо це аж до Юди прийшло, воно досягло́ аж до брами наро́ду Мого, аж до Єрусалиму.
10 Бу [апәтни] Гат шәһиридә сөзлимәңлар, Қәтъий жиғлимаңлар; Бәйт-лә-Афраһ шәһиридә топа-чаңда еғинаңлар!
Цього не оголо́шуйте в Ґаті, і плакати — не плачте, качайтесь по по́росі в Бет-Леафрі.
11 И Шафирда туруватқан қиз, ялаңачлиқ вә шәрмәндилик ичидә [әсирликкә] өт; Заананда туруватқан қизлар талаға һеч чиққан әмәс; Бәйт-Езәл аһ-зарлар көтәрмәктә; «[Худа] сәндин муқим җайиңни елип кетиду!»
Переходь собі ти, о мешка́нко Шафіру, нага́, осоро́млена, — вже бо не вийде мешка́нка Цаанану, голосі́ння Бет-Гаецелу не дасть вам спини́тися в ньому.
12 Маротта туруватқан қиз яхшилиққа тәлмүрүп тит-тит болуватиду; Бирақ яманлиқ Пәрвәрдигардин Йерусалим дәрвазисиға чүшти.
Бо мешка́нка Мароту чекала добра, та до єрусалимської брами зійшло оце лихо від Господа.
13 Тулпарни җәң һарвусиға қат, и Лақишта туруватқан қиз; (Лақиш болса, Зион қизиға гунаниң башланған йери еди!) Чүнки сәндә Исраилниң итаәтсизлиги тепилиду.
Запряжи баскі ко́ні до воза, мешка́нко Лахішу! Ти поча́ток гріха́ для сіонської до́ньки, бо знайшли́сь серед тебе провини Ізраїлеві,
14 Шуңа сән хушлишиш һәдийилирини Морәшәт-Гат шәһиригә берисән; Ақзибниң дукандарлири Исраил падишалириға ялғанчилиқ йәткүзиду;
тому́ то даси розводо́ві листи на Морешет-Ґат. Доми Ахзіва — ома́на для Ізраїлевих царів.
15 Мән техи саңа бир «мирасхор» әпкелимән, и Марәшаһ шәһиридә туруватқан қиз; Исраилниң шан-шәриви Адулламғиму чүшүп келиду.
Спрова́джу тобі те спадкоє́мця Я, о мешка́нко Мареші, — Аж по Адуллам прийде слава Ізраїля.
16 Өзүңни тақирбаш қил, Зоқуң болған балилар үчүн чечиңни чүшүрүвәт; Қорултаздәк айдиңбашлиғиңни кеңәйт, Чүнки улар сәндин айрилип сүргүн болушқа кәтти.
Зроби собі лисину та острижися за синів своїх лю́бих, пошир свою лисину, мов ув орла́, бо пішли на вигна́ння від тебе вони!