Аюп 34
1 Елиху йәнә җававән мундақ деди: —
І говорив Елі́гу та й сказав:
2 «И данишмәнләр, сөзлиримни аңлаңлар, И тәҗрибә-савақлиқ адәмләр, маңа қулақ селиңлар.
„Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
3 Еғиз таам тетип баққандәк, Қулақ сөзниң тәмини синап бақиду.
Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
4 Өзимиз үчүн неминиң тоғра болидиғанлиғини байқап таллайли; Аримизда неминиң яхши болидиғанлиғини биләйли!
Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
5 Чүнки Аюп: «Мән һәққанийдурмән», Вә: «Тәңри мениң һәққимни булап кәткән» — дәйду.
Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
6 Йәнә у: «Һәққимгә зиян йәткүзидиған, ялған гәпни қилишим тоғриму? Һеч асийлиғим болмиғини билән, маңа санҗилған оқ зәхмигә дава йоқ» — дәйду,
Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
7 Қени, Аюпқа охшайдиған ким бар?! Униңға нисбәтән башқиларни һақарәтләш су ичкәндәк аддий иштур.
Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
8 У қәбиһлик қилғучиларға һәмраһ болуп жүриду, У рәзилләр билән биллә маңиду.
і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
9 Чүнки у: «Адәм Худадин сөйүнсә, Бу униңға һеч қандақ пайдиси йоқ» деди.
Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
10 Шуңа, и данишмәнләр, маңа қулақ селиңлар; Рәзиллик Тәңридин жирақта турсун! Яманлиқ Һәммигә Қадирдин нери болсун!
Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
11 Чүнки У адәмниң қилғанлирини өзигә қайтуриду, Һәр бир адәмгә өз йоли бойичә тегишлик несивә тапқузиду.
Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
12 Дәрһәқиқәт, Тәңри һеч әскилик қилмайду, Һәммигә Қадир һөкүмни һәргиз бурмилимайду.
Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
13 Ким Униңға йәр-зиминни аманәт қилған? Ким Уни пүткүл җаһанни башқурушқа тайинлиди?
Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
14 У пәқәт көңлидә шу нийәтни қилсила, Өзиниң Роһини һәм нәпәсини Өзигә қайтурувалсила,
Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
15 Шуан барлиқ әт егилири биргә нәпәстин қалиду, Адәмләр топа-чаңға қайтиду.
всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
16 Сән данишмән болсаң, буни аңла! Сөзлиримниң садасиға қулақ сал!
Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
17 Адаләткә өч болғучи һөкүм сүрәләмду? Сән «Һәммидин Адил Болғучи»ни гунакар бекитәмсән?!
Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
18 У болса падишани: «Яримас!», Мөтивәрләрни: «Рәзилләр» дегүчидур.
Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
19 У нә әмирләргә һеч йүз-хатирә қилмайду, Нә байларни кәмбәғәлләрдин жуқури көрмәйду; Чүнки уларниң һәммисини У Өз қоли билән яратқандур.
Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
20 Көзни жумуп ачқичә улар өтүп кетиду, Түн йеримида хәлиқләрму тәвринип дуниядин кетиду; Адәмниң қолисиз улуқлар елип кетилиду.
за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
21 Чүнки Униң нәзәри адәмниң йоллириниң үстидә туриду; У инсанниң бар қәдәмлирини көрүп жүриду.
Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
22 Шуңа қәбиһлик қилғучиларға йошурунғидәк һеч қараңғулуқ йоқтур, Һәтта өлүмниң сайисидиму улар йошуруналмайду.
немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
23 Чүнки Тәңри адәмләрни алдиға һөкүм қилишқа кәлтүрүш үчүн, Уларни узунғичә күзитип жүрүшиниң һаҗити йоқтур.
Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
24 У күчлүкләрни тәкшүрүп олтармайла парә-парә қиливетиду, Һәм башқиларни уларниң орниға қойиду;
Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
25 Чүнки уларниң қилғанлири униңға ениқ туриду; У уларни кечидә өриветиду, шуниң билән улар янҗилиду.
Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
26 У яманларни халайиқ алдида качатлиғандәк уларни уриду,
Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
27 Чүнки улар униңға әгишиштин баш тартқан, Униң йоллиридин һеч бирини һеч әтиварлимиған.
за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
28 Улар шундақ қилип мискинләрниң налә-пәрядини Униң алдиға киргүзиду, Шуниң билән У езилгүчиләрниң ялвурушини аңлайду.
щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
29 У сүкүттә турса, ким ағринип қақшисун. Мәйли әлдин, мәйли шәхстин болсун, Әгәр У [шәпқитини көрсәтмәй] йүзини йошурувалса, ким Уни көрәлисун?
Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
30 Униң мәхсити ипласлар һөкүмранлиқ қилмисун, Улар әл-әһлини дамиға чүшүрмисун дегәнликтур.
щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
31 Чүнки буниң билән улардин бириси Тәңригә: «Мән тәкәббурлуқ қилғанмән; Мән тоғрини йәнә бурмилимаймән;
Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
32 Өзүм билмигинимни маңа үгитип қойғайсән; Мән яманлиқ қилған болсам, мән қайта қилмаймән» — десә,
Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
33 Сән Униң бекиткинини рәт қилғанлиғиң үчүн, У пәқәт сениң пикриң бойичила инсанниң қилғанлирини Өзигә қайтуруши керәкму. Мән әмәс, сән қарар қилишиң керәктур; Әнди билгәнлириңни баян қилсаңчу!
Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
34 Әқли бар адәмләр болса, Гепимни аңлиған дана киши болса: —
Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
35 «Аюп саватсиздәк гәп қилди; Униң сөзлиридә әқил-парасәттин әсәр йоқ» — дәйду.
„Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
36 Аюп рәзил адәмләрдәк җавап бәргәнлигидин, Ахирғичә синалсун!
О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
37 Чүнки у өз гунайиниң үстигә йәнә асийлиқни қошиду; У аримизда [аһанәт билән] чавак челип, Тәңригә қарши сөзләрни көпәйтмәктә».
бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
