Аюп 28
1 — «Шүбһисизки, күмүч тепилидиған канлар бар, Алтунниң тавлинидиған өз орни бардур;
Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
2 Төмүр болса йәр астидин қезивелиниду, Мис болса таштин еритилип елиниду.
залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
3 Инсанлар [йәр астидики] қараңғулуққа чәк қойиду; У йәр қәригичә чарлап жүрүп, Қараңғулуққа тәвә, өлүмниң сайисидә турған ташларни издәйду.
Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
4 У йәр йүзидикиләрдин жирақ җайда тик болған қудуқни колайду; Мана шундақ адәм аяқ басмайдиған, унтулған йәрләрдә улар арғамчини тутуп бошлуқта пулаңлап жүриду, Кишиләрдин жирақта есилип туриду.
ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
5 Ашлиқ чиқидиған йәр, Тәкти коланғанда болсаялқундәк көрүниду;
Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
6 Йәрдики ташлар арисидин көк яқутлар чиқиду, Униңда алтун рудисиму бардур.
місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
7 У йолни һеч қандақ алғур қуш билмәйду, Һәтта сарниң көзиму униңға йәтмигән.
Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
8 Һакавур житқучларму у йәрни һеч дәссәп бақмиған, Әшәддий ширму у җайдин һеч қачан өтүп бақмиған.
не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
9 Инсан балиси қолини чақмақ тешиниң үстигә тәккүзиду, У тағларни йилтизидин қомуриветиду.
Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
10 Ташлар арисидин у қаналларни чапиду; Шундақ қилип униң көзи һәр хил қиммәтлик нәрсиләрни көриду;
пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
11 Йәр астидики еқинларни тешип кәтмисун дәп уларни тосувалиду; Йошурун нәрсиләрни у ашкарилайду.
Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
12 Бирақ даналиқ нәдин тепилар? Йорутулушниң макани нәдиду?
Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
13 Инсан балилири униң қиммәтликлигини һеч билмәс, У тирикләрниң зиминидин тепилмас.
Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
14 [Йәр] теги: «Мәндә әмәс» дәйду, Деңиз болса: «Мән биләнму биллә әмәстур» дәйду.
Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
15 Даналиқни сап алтун билән сетивалғили болмайду, Күмүчниму униң билән бир таразида тартқили болмас.
Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
16 Һәтта Офирда чиқидиған алтун, ақ һеқиқ яки көк яқут биләнму бир таразида тартқили болмайду.
Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
17 Алтун вә хрусталъниму униң билән селиштурғили болмайду, Есил алтун қача-қучилар униң билән һеч алмаштурулмас.
Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
18 У үнчә-марҗан, хрусталъни адәмниң есидин чиқириду; Даналиқни елиш қизил яқутларни елиштин әвзәлдур.
Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
19 Ефиопийәдики сериқ яқут униңға йәтмәс, Сериқ алтунму униң билән бәслишәлмәйду.
Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
20 Ундақта, даналиқ нәдин тепилиду? Йорутулушниң макани нәдиду?
А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
21 Чүнки у барлиқ һаят егилириниң көзидин йошурулған, Асмандики учар-қанатлардинму йошурун туриду.
Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
22 Һалакәт вә өлүм пәқәтла: «Униң шөһритидин хәвәр алдуқ» дәйду.
Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
23 Униң маңған йолини чүшинидиған, Туридиған йерини билидиған пәқәтла бир Худадур.
Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
24 Чүнки Униң көзи йәрниң қәригичә йетиду, У асманниң астидики барлиқ нәрсиләрни көриду.
Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
25 У шамалларниң күчини таразиға салғанда, [Дунияниң] сулирини өлчигәндә,
Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
26 Ямғурларға қанунийәт чүшүргинидә, Гүлдүрмаминиң чақмиқиға йолини бекиткинидә,
коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
27 У чағда У даналиққа қарап уни баян қилған; Уни нәмунә қилип бәлгүлигән; Шундақ, У униң баш-айиғиға қарап чиқип,
тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
28 Инсанға: «Мана, Рәбдин қорқуш даналиқтур; Яманлиқтин жирақлишиш йорутулуштур» — дегән».
І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
