Аюп 23
1 Аюп җававән мундақ деди: —
А Йов відповів та й сказав:
2 «Бүгүнму шикайитим аччиқтур; Униң мени басқан қоли аһ-зарлиримдинму еғирдур!
„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
3 Аһ, Уни нәдин тапалайдиғанлиғимни билгән болсам еди, Ундақта Униң олтиридиған җайиға барар едим!
О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
4 Шунда мән Униң алдида дәвайимни баян қилаттим, Ағзимни муназириләр билән толдураттим,
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
5 Мән Униң маңа бәрмәкчи болған җававини биләләйттим, Униң маңа немини демәкчи болғанлиғини чүшинәләйттим.
розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
6 У маңа қарши туруп зор күчи билән мениң билән талишамти? Яқ! У чоқум маңа қулақ салатти.
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 Униң һозурида һәққаний бир адәм униң билән дәвалишалайтти; Шундақ болса, мән өз Сотчим алдида мәңгүгичә ақланған болаттим.
Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
8 Әпсус, мән алға қарап маңсамму, лекин У у йәрдә йоқ; Кәйнимгә янсамму, Униң сайисиниму көрәлмәймән.
Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
9 У сол тәрәптә иш қиливатқанда, мән Уни байқалмаймән; У оң тәрәптә йошурунғанда, мән Уни көрәлмәймән;
на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
10 Бирақ У мениң маңидиған йолумни билип туриду; У мени тавлиғандин кейин, алтундәк сап болимән.
А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 Мениң путлирим униң қәдәмлиригә чиң әгәшкән; Униң йолини чиң тутуп, һеч чәтнимидим.
Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
12 Мән йәнә Униң ләвлириниң буйруғидин баш тартмидим; Мән Униң ағзидики сөзләрни өз көңүлдикилиримдин қиммәтлик билип қәдирләп кәлдим.
Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
13 Бирақ Униң болса бирла муддиаси бардур, кимму Уни йолидин буруялисун? У көңлидә немини арзу қилған болса, шуни қилиду.
Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 Чүнки У маңа немини ирадә қилған болса, шуни бәрһәқ вуҗудқа чиқириду; Мана мошу хилдики ишлар Униңда йәнә нурғундур.
бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
15 Шуңа мән Униң алдида дәккә-дүккигә чүшимән; Буларни ойлисамла, мән Униңдин қорқуп кетимән.
Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
16 Чүнки Тәңри көңлүмни аҗиз қилған, Һәммигә Қадир мени сарасимигә салиду.
А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
17 Һалбуки, мән қараңғулуқ ичидә уҗуқтурулмидим, Вә яки йүзүмни оривалған зулмәт-қараңғулуққиму һеч сүкүт қилмидим.
бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
