Йәшая 29
1 Ариәлгә, Давут өз макани қилған Ариәлгә вай! Йәнә бир жил жилларға қошулсун, Һейт-байрамлар йәнә айлинип кәлсун;
Горе Аріїлу, Аріїлу, місту, що Давид у нім таборува́в! Рік до року додайте, хай свя́та закі́нчать свій круг!
2 Бирақ Мән дәрд-әләмни Ариәлгә кәлтүримән; Дад-пәрядлар көтирилип аңлиниду; У Маңа һәқиқәтән бир «Ариәл» болиду.
І прити́сну Аріїла, і станеться ле́мент та плач, і він стане на мене, як о́гнище Боже.
3 Чүнки Мән сени қапсап чедирлар тиктүрүп, Сени қамал қилип муһасирә истиһкамлирини салимән, Потәйлири билән сени қоршивалимән.
І ота́борюся проти тебе навко́ло, і сторо́жею сти́сну тебе, і ба́шти поставлю на тебе.
4 Шуниң билән пәс қилинисән, Сән йәр тегидин сөзләйдиған, Гәплириң пәстин, йәни топа-чаңдин келидиған, Авазиң әрваһларни чақирғучиниңкидәк йәр тегидин чиқиду, Сөзлириң топа-чаңдин шивирлап чиққандәк болиду;
І ти будеш пони́жений, і будеш з землі говорити, і приглу́шено буде звучати твоє слово. І стане твій голос з землі, мов померлого дух, і шепоті́тиме з пороху слово твоє.
5 Шу чағда дүшмәнлириңниң топи худди юмшақ топа-чаңлардәк, Явузларниң топи шамал учуруп ташлайдиған топандәк тозуп кетиду. Бу иш бирдинла, туюқсиз болиду!
І буде юрба́ ворогів твоїх, мов тонкий пил, юрба ж насильників — мов поло́ва зникли́ва, і це станеться нагло, рапто́вно.
6 Әнди самави қошунларниң Сәрдари болған Пәрвәрдигар сениң йениңға келиду; Гүлдүрмама, йәр тәврәш, күчлүк шавқун, қуюнтаз, боран вә жутувалғучи от ялқунлар билән сәндин һесап алиду.
Господь Саваот тебе громом та трусом наві́дає, і шумом великим, вихром та бурею, та огняни́м їдким по́лум'ям.
7 Шундақ қилип Ариәлгә қарши җәң қилидиған, Йәни униңға вә қәлъә-қорғанлиқ мудапиәләргә җәң қиливатқан барлиқ әлләрниң нурғунлиған қошунлири кечиси көргән чүштики көрүнүштәк йоқап кетиду.
І буде, як сон, як виді́ння нічне́ та юрба́ всіх народів, що на Аріїла воюють, і всі, хто воює на нього, і проти тверди́ні його, і хто йому докучає.
8 Ач қалған бириси чүш көргәндә, Чүшидә бир немә йәйду; Бирақ ойғанса, мана қосиғи қуруқ туриду; Чаңқиған бириси чүш көргәндә, Чүшидә су ичиду; Бирақ ойғанса, мана у һалидин кетиду, У йәнила уссузлуққа тәшна болиду; Мана Зион теғиға қарши җәң қиливатқан әлләрниң нурғунлиған қошунлири дәл шундақ болиду.
І буде, мов бачить голодний у сні, ніби їсть, а прокинеться він — і порожня душа його, і мов спра́гнений бачить у сні, ніби п'є, а прокинеться він — і ось змучений, а душа його спра́гнена! Та́к буде на́товпові всіх наро́дів, що пі́дуть війною на го́ру Сіон.
9 Әнди арисалди боливерип, Қаймуқуп кетиңлар! Өзүңларни қариғу қилип, қариғу болуңлар! Улар мәс болди, бирақ шараптин әмәс! Улар иләңлишип қалди, бирақ һарақтин әмәс!
Одубі́йте й дивуйтесь, заліпіть собі очі й ослі́пніть! Вони повпива́лися, та не вином, захитались, та не від п'янко́го напо́ю,
10 Чүнки Пәрвәрдигар силәргә ғәпләт уйқиси басқучи бир роһни төкүп, Көзүңларни етивәтти; У пәйғәмбәрләр вә баш-көзүңлар болған алдин көргүчиләрниму чүмкивәтти.
бо вилив Господь на вас духа глибокого сну та закрив ваші очі, затьма́рив пророків і ваших голів та прови́дців!
11 Мошу көргән пүткүл вәһий болса, силәр үчүн печәтливетилгән бир йөгимә китапдәк болуп қалди; Хәқ китапни саватлиқ бирисигә берип: — «Оқуп беришиңизни өтүнимән» — десә, у: — «Оқуялмаймән, чүнки печити бар екән» — дәйду.
І буде вам кожне видіння, немов би слова запеча́таної книжки, що дають її тому́, хто вміє читати, та кажуть: „Читай но оце“, та відказує той: „Не мо́жу, — вона ж запеча́тана“.
12 Китап саватсиз бирисигә берилип: — «Оқуп беришиңизни өтүнимән» — дейилсә, у: — «Мән саватсиз» — дәйду.
І дають оту книжку тому, хто не вміє читати, та кажуть: „Читай но оце“, та відказує той: „Я не вмію читати“.
13 Вә Рәб мундақ дәйду: — «Мошу хәлиқ ағзи билән Маңа йеқинлашқанда, Тили билән Мени һөрмәтлигәндә, Бирақ қәлби болса Мәндин жирақ турғачқа, Мәндин болған қорқуши болса, пәқәт инсан балисиниң пәтивалиридинла болиду, халас;
І промовив Господь: За те, що наро́д цей уста́ми своїми набли́жується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене — заучена заповідь лю́дська,
14 Шуңа мана, Мән мошу хәлиқ арисида йәнә бир карамәт көрситимән; Карамәт бир ишни карамәт билән қилимән; Шуниң билән уларниң данишмәнлириниң даналиғи йоқилиду; Уларниң ақиллириниң әқиллири йошурунувалған болиду».
тому Я ось ізно́ву предивне вчиню́ з цим наро́дом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається.
15 Өзиниң пүккән нийәтлирини Пәрвәрдигардин йошуруш үчүн астин йәргә киривалған, Өз ишлирини қараңғулуқта қилидиған, Вә «Бизни ким көриду» вә «Ким бизни билгән» дегәнләргә вай!
Горе тим, що гли́боко за́дум ховають від Господа, і чиняться в те́мряві їхні діла, і що говорять вони: „Хто нас бачить, і хто про нас знає?“
16 Аһ, силәрниң тәтүрлүгүңлар! Сапалчини сеғиз лайға охшатқили боламду? Шундақла иш өзини Ишлигүчигә: «У мени ишлимигән», Яки шәкилләндүрүлгән өзини Шәкилләндүргүчигә: «Униң әқли йоқ» десә боламду?!
О, ваша фальшивосте! Чи ганча́р уважається рівним до глини? Чи зро́блене скаже про майстра свого: „Він мене не зробив“, а твір про свого творця́ говоритиме: „Він не розуміє цього “?
17 Чүнки қисқа вақит ичидила, Ливан мевилик бағға айландурулмамду? Мевилик бағ болса орман һесапланмамду?
Хіба за короткого ча́су Ліван на садка не обе́рнеться, а садок порахо́ваний буде за ліс?
18 Шу күнидә гаслар шу йөгимә китапниң сөзлирини аңлайдиған, Қариғулар зулмәт һәм қараңғулуқтин чиқип көзлири көридиған болиду;
І в той день слова книжки почують глухі, а очі сліпих із темно́ти та з те́мряви бачити будуть,
19 Мөминләр болса Пәрвәрдигардин техиму хурсән болиду; Инсанлар арисидики мискинләр Исраилдики Муқәддәс Болғучидин шатлиниду.
і суми́рні побі́льшать у Господі радість свою, а люди убогі в Святому Ізраїля ті́шитись будуть!
20 Рәһимсиз болғучи йоқайду, Мазақ қилғучи ғайип болиду; Қәбиһлик пурситини күтидиғанларниң һәммиси һалак қилиниду;
Бо скінчи́вся наси́льник, і минувся насмі́шник, і пони́щені всі ті, хто дба́є про кривду,
21 Мана [мошундақ адәмләр] адәмни бир сөз үчүнла җинайәтчи қилиду, Дәрвазида туруп рәзилликкә тәнбиһ бәргүчи үчүн қапқан тәйярлап қойиду, Һәққаний адәмниң дәвасини сәвәпсиз бекар қиливетиду.
хто судить люди́ну за слово одне, на того ж, хто судить у брамі, вони ставлять па́стку, і праведного випиха́ють обма́ною.
22 Шуңа Ибраһим үчүн бәдәл төләп қутқузған Пәрвәрдигар Яқупниң җәмәти тоғрилиқ мундақ дәйду: — «Һазир болса Яқуп хиҗиллиққа қалмайду, Һазир болса у тит-тит болуп чирайи татирип кәтмәйду;
Тому́ то Господь, що викупив Авраама, сказав домові Якова так: Не буде тепер засоро́млений Яків, й обличчя його не поблі́дне тепер,
23 Чүнки [Яқуп] қолумниң ишлигән әмили болған, өз арисида турған әвлатлирини көргән вақтида, Улар намимни муқәддәс дәп улуқлайдиған, Яқупниң Муқәддәс Болғучисини пак-муқәддәс дәп билидиған, Исраилниң Худасидин қорқидиған болиду.
бо як він серед себе побачить діте́й своїх, чин Моїх рук, вони будуть святи́ти Моє Ймення, і посвятять Святого Якового, і будуть боятися Бога Ізраїля!
24 Роһи езип кәткәнләр йорутулидиған, Қақшап жүргәнләр несиһәт-билим қобул қилидиған болиду.
Тоді́ то хто блу́дить у дусі, ті розум пізна́ють, а хто ре́мствує, ті поу́ки навча́ться!
