Тарих-тәзкирә 2 2
1 Сулайман Пәрвәрдигарниң намиға атап бир өй һәм падишалиғи үчүн бир орда селиш нийитигә кәлди.
І Соломон наказав будувати дім для Господнього Ймення та дім царськи́й для се́бе.
2 Шуниңдин кейин Сулайман йәтмиш миң адәмни һаммаллиққа, сәксән миң адәмни тағда таш кесишкә, үч миң алтә йүз кишини назарәтчиликкә тайинлиди.
І відлічив Соломон сімдеся́т тисяч чоловіка носії́в та вісімдеся́т тисяч чоловіка каменоте́сів у гора́х, а керівникі́в над ними — три тисячі й шість сотень.
3 Сулайман Тур падишаси Һурамға адәм әвәтип: «Өзлири атам Давутниң туралғуси болсун дәп орда селишиға кедир яғичи йәткүзүп бәргән едилиғу, маңиму шундақ қилғайла.
І послав Соломон до Хірама, царя тирського, говорячи: „Як зробив ти у батьком моїм Давидом, і послав був йому ке́дри на будову дому його, щоб сидіти в ньому, так зроби й мені.
4 Мана, мән әнди Пәрвәрдигар Худайимниң намиға атап бир өй салмақчимән; өй униң алдида хушбуй йеқиш, «тәқдим нанлар»ниң үзүлмәй қоюлуши, һәр күни әтә-ахшамлирида, шабат күнлиридә, йеңи айниң биринчи күнидә вә Пәрвәрдигар Худайимиз бекитип бәргән һейт-айәмләрдә көйдүрмә қурбанлиқларниң сунулуши үчүн болиду. Бу ишлар Исраил хәлқигә мәңгүлүк бир бәлгүлимә болиду.
Ось я будую храм для Ймення Господа, Бога мого, щоб присвятити Йому́, щоб кадити перед Його лицем запашне́ кадило, і для постійного покла́дення хліба та для цілопа́лення на ранок і на вечір, на суботи й на молодики́ та на свята Господа, Бога нашого. Навіки це над Ізраїлем!
5 Мән салмақчи болған өй әҗайип һәйвәтлик болиду; чүнки бизниң Худайимиз һәммә илаһлардин үстүндур.
А храм, якого я будую, великий, бо Бог наш більший від усіх богів!
6 Лекин асманлар вә асманларниң үстидики асманму Уни сиғдуралмайдиған турса, ким Униңға өй салалисун? Мән ким едим, қандақму Униңға өй салдурғидәк қудрәткә егә болай? Мән пәқәт Униң алдида қурбанлиқларни көйдүргидәкла адәммән, халас!
А хто має силу збудувати Йому храма, коли небо й небеса небес не обіймають Його? І хто я, що збудую Йому храма? Хіба тільки на каді́ння перед лицем Його́!
7 Әнди өзлири маңа атам Давут Йәһудада вә Йерусалимда тәйярлап қойған устилар билән биллә ишләш үчүн, алтун-күмүчтә, мис вә төмүрдә ишләшкә пишшиқ, сөсүн, тоқ қизил вә көк рәңлик жип ишләшкә пухта һәм нәққашлиқни билидиған бир устамни әвәткәйла.
А тепер пошли мені чоловіка, здібного до роботи в золоті, і в сріблі, і в міді, і в залізі, і в пу́рпурі, і в че́рвені, і в блаки́ті, і що вміє вирізувати рі́зьби, ра́зом із тими мистця́ми, що зо мною в Юді та в Єрусалимі, яких пригото́вив батько мій Давид.
8 Һәм маңа Ливандин кедир, арча-қариғай вә сәндәл дәрәқлирини йәткүзүп бәргән болсила; чүнки өзлириниң хизмәткарлириниң Ливанда яғачни кесишкә устилиғини билимән; мана, маңа көпләп яғачларни тәйярлап бериш үчүн мениң хизмәткарлирим өзлириниң хизмәткарлири билән биллә ишлисун; чүнки мән салидиған өй интайин һәйвәтлик вә әҗайип карамәт болиду.
І пошли мені з Ливану де́рева ке́дрового, кипари́сового та санда́лового, бо я знаю, що твої раби вміють рубати дере́ва ливанські. І оце мої раби будуть рабами твоїми,
щоб нагото́вити мені бе́зліч дерева, бо цей храм, що я будую, буде великий та пишний!
10 Мана, мән өзлириниң яғач кесидиған хизмәткарлириға жигирмә миң кор буғдай, жигирмә миң кор арпа, жигирмә миң бат шарап, жигирмә миң бат зәйтун мейи беримән» — деди.
А ось деревору́бам, що стинають дере́ва, рабам твоїм, дав я пшениці, як поживи, двадцять тисяч ко́рів, та ячменю двадцять тисяч ко́рів, і вина двадцять тисяч ба́тів, і оливи двадцять тисяч батів“.
11 Турниң падишаси Һурам Сулайманға җававән мәктуп йоллап: «Пәрвәрдигар Өз хәлқини сөйгәчкә У өзлирини уларниң үстигә падиша қилди» — деди.
І сказав Хірам, цар тирський, листом і послав до Соломона: „Через любов Господа до народу Свого поставив Він тебе над ними за царя“.
12 Һурам йәнә: «Асман-пәләк билән йәр-зиминни яратқан Исраилниң Худаси Пәрвәрдигарға Һәмдусана болғай! Чүнки У падиша Давутқа йорутулған, пәм-парасәтлик, Пәрвәрдигар үчүн бир өй, униң падишалиғи үчүн бир орда салалайдиған бир данишмән оғул бәрди.
І сказав Хірам: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що вчинив небеса́ та землю, що дав цареві Давидові сина мудрого, який має розум та багатий на знання́, що збудує дім Господній та дім царський для се́бе!
13 Мана мән һазир өзлиригә һүнәрдә камаләткә йәткән, әқил-парасәт билән йорутулған, Һурам-Аби дегән бир адәмни әвәтәй.
А тепер я посилаю мудрого чоловіка, що має знання́, Хурам-Аві,
14 Униң аниси Дан қәбилисилик бир аял, атиси Турлуқ екән. У алтун, күмүч, мис, төмүр, ташлар, яғаччилиқ ишлириға маһир, сөсүн, тоқ қизил, ақ вә көк рәңлик жип ишләшкә пухта, һәр хил нәққашлиқ ишлириғиму уста, тапшурулған һәр қандақ лайиһигә амалини қилалайду. Бу киши өзлириниң һүнәрвәнлири билән вә атилири болған ғоҗам Давутниң һүнәрвәнлири билән биллә ишлисун.
сина жінки з Данових дочо́к, — а батько його тиря́нин, — що вміє робити в золоті та в сріблі, в міді, в залізі, в каміннях та в дере́вах, у пу́рпурі й у блакиті, і в віссо́ні, і в че́рвені, і різати всяку різьбу, і вико́нувати всяку думку, що буде да́на йому з мистця́ми твоїми та з мистцями пана мого Давида, батька твого.
15 Әнди ғоҗам тилға алған буғдай, арпа, май вә шарап болса, буларни өз хизмәткарлириға йәткүзүп бәргәйла.
А тепер пшеницю й ячмінь, оливу та вино, про які казав мій пан, нехай посилає своїм рабам.
16 Биз болсақ силигә қанчә керәк болса Ливанда шунчә яғач кесип, сал қилип бағлап, деңиз арқилиқ Йоппаға йәткүзүп беримиз; андин сили у йәрдин Йерусалимға тошуп кәтсилә болиду» деди.
А ми наруба́ємо дере́в із Ливану за всякою твоєю потребою, і спровадимо їх тобі плота́ми морем до Яфи, а ти спровадиш їх до Єрусалиму“.
17 Атиси Давут Исраил зиминида турушлуқ яқа жутлуқларни санақтин өткүзгәндәк, Сулайманму уларни санақтин өткүзди. Улар җәмий бир йүз әллик үч миң алтә йүз адәм чиқти.
І перелічи́в Соломон усіх людей прихо́дьків, що в Ізраїлевому Кра́ї, за переліком, що перелічив був їх його батько Давид, і було зна́йдено їх сто й п'ятдесят тисяч і три тисячі й шість сотень.
18 У улардин йәтмиш миң кишини һаммаллиққа, сәксән миң кишини тағда таш кесишкә вә иш қиливатқанлар үстидин назарәт қилип турушқа үч миң алтә йүз кишини тайинлиди.
І він зробив із них сімдеся́т тисяч носіїв та вісімдеся́т тисяч каменотесів у гора́х, та три тисячі й шість сотень керівників, що спону́кували той наро́д до праці.
