Захарія 6
1 І зно́ву звів я очі свої та й побачив, аж ось чотири колесни́ці вихо́дять з-між двох гір, а ті гори — гори з міді.
Andin mana, mǝn yǝnǝ beximni kɵtürüp, ikki taƣ otturisidin tɵt jǝng ⱨarwisining qiⱪⱪanliⱪini kɵrdüm. Taƣlar bolsa mis taƣlar idi.
2 В колесни́ці першій — коні червоні, а в колесни́ці другій — коні чорні,
Birinqi jǝng ⱨarwisidiki ⱪizil atlar idi; ikkinqi jǝng ⱨarwisidiki ⱪara atlar idi;
3 а в колесни́ці третій — коні білі, а в колесни́ці четвертій — коні паса́сті, міцні́.
üqinqi jǝng ⱨarwisidiki aⱪ atlar, tɵtinqi jǝng ⱨarwisidiki küqlük qipar atlar idi.
4 І відповів я та й сказав до Ангола, що говорив зо мною: „Що́ це таке, мій пане?“
Mǝn jawabǝn mǝn bilǝn sɵzlixiwatⱪan pǝrixtidin: «Tǝⱪsir, bular nemǝ?» — dǝp soridim.
5 І а́нгол відповів та й сказав до мене: „Це чотири небесні вітри́, що вихо́дять після стоя́ння перед Господом усієї землі.
Pǝrixtǝ manga jawabǝn: «Bular pütkül yǝr-zeminning Igisining ⱨuzuridin qiⱪⱪan asmanlarning tɵt roⱨi.
6 У котрім ко́ні чорні, ті виходять до півні́чного кра́ю, а ті білі вийшли за ними, а ті паса́сті вийшли до південного кра́ю,
Ⱪara atlar ⱪetilƣan ⱨarwa ximaliy zeminlar tǝrǝpkǝ kiridu; aⱪlar ularning kǝynidin mangidu; qiparlar bolsa jǝnubiy zeminlar tǝrǝpkǝ mangidu.
7 а ті сильні вийшли й шукали хо́ди, щоб перейти по землі. І він сказав: „Ідіть, ходіть по землі!“І ходили вони по землі.
Andin muxu küqlük atlar qiⱪip yǝr yüzidǝ uyaⱪ-buyaⱪ kezixkǝ aldiraydu» — dedi. U ularƣa: «Menginglar, yǝr yüzidǝ uyaⱪ-buyaⱪ menginglar» — dedi; ular yǝr yüzidǝ uyaⱪ-buyaⱪ mangdi.
8 І кликнув він до мене й казав мені, говорячи: „Побач, ті, що вийшли до півні́чного кра́ю, заспоко́їли духа мого в північному кра́ї“.
Wǝ U manga ünlük awazda: «Ⱪara, ximaliy yǝr-zeminlar tǝrǝpkǝ mangƣanlar Mening Roⱨimdiki aqqiⱪni ximaliy zemin tǝrǝptǝ besiⱪturdi» — dedi.
9 І було́ мені слово Господнє таке:
Pǝrwǝrdigarning sɵzi manga kelip mundaⱪ deyildi: —
10 „Візьми від вигна́ння, від Хелдая, і від Товійї, і від Єдаї, і при́йдеш ти того дня, і ввійдеш до дому Йошійї, Цефанієвого сина, що прийшли з Вавилону.
Sürgün bolup kǝlgǝnlǝrdin, yǝni Ⱨǝlday, Tobiya wǝ Yǝdayadin sowƣatlarni ⱪobul ⱪilƣin; xu küni ular Babildin kelip qüxkǝn ɵygǝ, yǝni Zǝfaniyaning oƣli Yosiyaning ɵyigǝ kirgin;
11 І ві́зьмеш срібло та золото, і зробиш корони, і покладеш на го́лову Ісуса, Єгосадакового сина, великого священика.
xundaⱪ, kümüx wǝ altunni ⱪobul ⱪilƣin, bulardin qǝmbǝrsiman bir tajni toⱪup wǝ tajni Yǝⱨozadakning oƣli bax kaⱨin Yǝxuaning bexiƣa kiygüzgin;
12 І скажеш до нього, говорячи: Так говорить Господь Савао́т, промовляючи: Оце муж, Пагонець ім'я́ йому, і зо свого місця ви́росте він, і збудує храма Господнього.
wǝ Yǝxuaƣa: «Samawi ⱪoxunlarning Sǝrdari bolƣan Pǝrwǝrdigar mundaⱪ dǝydu: Ⱪaranglar, «Xah» dǝp atalƣan insan! U ɵz tüwidin ornida xahlinip, Pǝrwǝrdigarning ibadǝthanisini ⱪuridu» — degin.
13 І він збудує храма Господнього, і він буде носити вели́чність, і сяде, і буде панувати на троні своє́му, і він стане священиком на троні своє́му, і рада миру буде поміж ними обома́.
«Bǝrⱨǝⱪ, Pǝrwǝrdigarning ibadǝthanisini ⱪurƣuqi dǝl xu bolidu; u xu xaⱨanǝ xan-xǝrǝpni zimmisigǝ elip, ɵz tǝhtigǝ olturup ⱨɵküm süridu; u tǝhtkǝ olturidiƣan kaⱨin bolidu; hatirjǝmlik-aramliⱪni elip kelidiƣan ⱨǝmkarliⱪ ular ikkisi arisida bolidu.
14 А ті корони будуть Хелдаєві, і Товійї, і Єдаї, і Хенові, сину Цефанії, на пам'ятку в храмі Господньому.
Muxu qǝmbǝrsiman taj Pǝrwǝrdigarning ibadǝthanisida Hǝlǝm, Tobiya, Yǝdayalarƣa wǝ Zǝfaniyaning oƣlining meⱨribanliⱪiƣa bir ǝslǝtmǝ üqün ⱪoyulidu.
15 І далекі при́йдуть, і побудують у храмі Господньому, і ви пізнаєте, що Господь Саваот послав мене до вас. І це станеться, якщо ви конче будете слухати голосу Господа, вашого Бога!“
Wǝ yiraⱪta turuwatⱪanlar kelip Pǝrwǝrdigarning ibadǝthanisini ⱪurux hizmitidǝ bolidu; xuning bilǝn silǝr samawi ⱪoxunlarning Sǝrdari bolƣan Pǝrwǝrdigarning Meni ǝwǝtkǝnlikini bilisilǝr; ǝgǝr Pǝrwǝrdigarning awazini kɵngül ⱪoyup anglisanglar bu ix ǝmǝlgǝ axurulidu».
