До Тита 3

1 Нагадуй їм, щоб слухали вла́ди верховної та кори́лися їй, і до всякого доброго ді́ла готові були́,

ତେ ଯଥା ଦେଶାଧିପାନାଂ ଶାସକାନାଞ୍ଚ ନିଘ୍ନା ଆଜ୍ଞାଗ୍ରାହିଣ୍ଶ୍ଚ ସର୍ୱ୍ୱସ୍ମୈ ସତ୍କର୍ମ୍ମଣେ ସୁସଜ୍ଜାଶ୍ଚ ଭୱେଯୁଃ

2 щоб не зневажали ніко́го, щоб були́ не сварли́ві, а тихі, виявляючи повну ла́гідність усім лю́дям.

କମପି ନ ନିନ୍ଦେଯୁ ର୍ନିୱ୍ୱିରୋଧିନଃ କ୍ଷାନ୍ତାଶ୍ଚ ଭୱେଯୁଃ ସର୍ୱ୍ୱାନ୍ ପ୍ରତି ଚ ପୂର୍ଣଂ ମୃଦୁତ୍ୱଂ ପ୍ରକାଶଯେଯୁଶ୍ଚେତି ତାନ୍ ଆଦିଶ|

3 Бо колись були й ми нерозсудні, неслухня́ні, зве́дені, служили різним пожадли́востям та розкошам, жили в злобі та в за́здрощах, бридки́ми були, нена́виділи один о́дного.

ଯତଃ ପୂର୍ୱ୍ୱଂ ୱଯମପି ନିର୍ବ୍ବୋଧା ଅନାଜ୍ଞାଗ୍ରାହିଣୋ ଭ୍ରାନ୍ତା ନାନାଭିଲାଷାଣାଂ ସୁଖାନାଞ୍ଚ ଦାସେଯା ଦୁଷ୍ଟତ୍ୱେର୍ଷ୍ୟାଚାରିଣୋ ଘୃଣିତାଃ ପରସ୍ପରଂ ଦ୍ୱେଷିଣଶ୍ଚାଭୱାମଃ|

4 А коли з'явилась благодать та люди́нолюбство Спасителя, нашого Бога,

କିନ୍ତ୍ୱସ୍ମାକଂ ତ୍ରାତୁରୀଶ୍ୱରସ୍ୟ ଯା ଦଯା ମର୍ତ୍ତ୍ୟାନାଂ ପ୍ରତି ଚ ଯା ପ୍ରୀତିସ୍ତସ୍ୟାଃ ପ୍ରାଦୁର୍ଭାୱେ ଜାତେ

5 Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були́, а з Своєї милости через обмиття відро́дження й обно́влення Духом Святим,

ୱଯମ୍ ଆତ୍ମକୃତେଭ୍ୟୋ ଧର୍ମ୍ମକର୍ମ୍ମଭ୍ୟସ୍ତନ୍ନହି କିନ୍ତୁ ତସ୍ୟ କୃପାତଃ ପୁନର୍ଜନ୍ମରୂପେଣ ପ୍ରକ୍ଷାଲନେନ ପ୍ରୱିତ୍ରସ୍ୟାତ୍ମନୋ ନୂତନୀକରଣେନ ଚ ତସ୍ମାତ୍ ପରିତ୍ରାଣାଂ ପ୍ରାପ୍ତାଃ

6 Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого,

ସ ଚାସ୍ମାକଂ ତ୍ରାତ୍ରା ଯୀଶୁଖ୍ରୀଷ୍ଟେନାସ୍ମଦୁପରି ତମ୍ ଆତ୍ମାନଂ ପ୍ରଚୁରତ୍ୱେନ ୱୃଷ୍ଟୱାନ୍|

7 щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоє́мцями за надією на вічне життя. (aiōnios g166)

ଇତ୍ଥଂ ୱଯଂ ତସ୍ୟାନୁଗ୍ରହେଣ ସପୁଣ୍ୟୀଭୂଯ ପ୍ରତ୍ୟାଶଯାନନ୍ତଜୀୱନସ୍ୟାଧିକାରିଣୋ ଜାତାଃ| (aiōnios g166)

8 Вірне слово, і я хочу, щоб ти і про це впевня́в, щоб ті, хто ввірував у Бога, дба́ли про добрі діла пильнувати. Для людей оце добре й кори́сне!

ୱାକ୍ୟମେତଦ୍ ୱିଶ୍ୱସନୀଯମ୍ ଅତୋ ହେତୋରୀଶ୍ୱରେ ଯେ ୱିଶ୍ୱସିତୱନ୍ତସ୍ତେ ଯଥା ସତ୍କର୍ମ୍ମାଣ୍ୟନୁତିଷ୍ଠେଯୁସ୍ତଥା ତାନ୍ ଦୃଢମ୍ ଆଜ୍ଞାପଯେତି ମମାଭିମତଂ| ତାନ୍ୟେୱୋତ୍ତମାନି ମାନୱେଭ୍ୟଃ ଫଲଦାନି ଚ ଭୱନ୍ତି|

9 Вистерігайсь нерозумних змага́нь, і родоводів, і спорів, і супере́чок про Зако́н, — бо вони некори́сні й марні́.

ମୂଢେଭ୍ୟଃ ପ୍ରଶ୍ନୱଂଶାୱଲିୱିୱାଦେଭ୍ୟୋ ୱ୍ୟୱସ୍ଥାଯା ୱିତଣ୍ଡାଭ୍ୟଶ୍ଚ ନିୱର୍ତ୍ତସ୍ୱ ଯତସ୍ତା ନିଷ୍ଫଲା ଅନର୍ଥକାଶ୍ଚ ଭୱନ୍ତି|

10 Люди́ни єретика, по першім та другім наставленні, відрікайся,

ଯୋ ଜନୋ ବିଭିତ୍ସୁସ୍ତମ୍ ଏକୱାରଂ ଦ୍ୱିର୍ୱ୍ୱା ପ୍ରବୋଧ୍ୟ ଦୂରୀକୁରୁ,

11 знавши, що зіпсувся такий та грішить, і він сам себе засудив.

ଯତସ୍ତାଦୃଶୋ ଜନୋ ୱିପଥଗାମୀ ପାପିଷ୍ଠ ଆତ୍ମଦୋଷକଶ୍ଚ ଭୱତୀତି ତ୍ୱଯା ଜ୍ଞାଯତାଂ|

12 Як пришлю я до тебе Арте́ма або Тихи́ка, поква́пся прибути до мене в Нікопо́ль, бо думаю там перези́мувати.

ଯଦାହମ୍ ଆର୍ତ୍ତିମାଂ ତୁଖିକଂ ୱା ତୱ ସମୀପଂ ପ୍ରେଷଯିଷ୍ୟାମି ତଦା ତ୍ୱଂ ନୀକପଲୌ ମମ ସମୀପମ୍ ଆଗନ୍ତୁଂ ଯତସ୍ୱ ଯତସ୍ତତ୍ରୈୱାହଂ ଶୀତକାଲଂ ଯାପଯିତୁଂ ମତିମ୍ ଅକାର୍ଷଂ|

13 Зако́нника Зи́ну та Аполло́са вишли ква́пливо вперед, щоб для них не забракло нічо́го.

ୱ୍ୟୱସ୍ଥାପକଃ ସୀନା ଆପଲ୍ଲୁଶ୍ଚୈତଯୋଃ କସ୍ୟାପ୍ୟଭାୱୋ ଯନ୍ନ ଭୱେତ୍ ତଦର୍ଥଂ ତୌ ଯତ୍ନେନ ତ୍ୱଯା ୱିସୃଜ୍ୟେତାଂ|

14 Нехай же навчаються й наші дбати про добрі діла при конечних потребах, щоб безплодні вони не були́.

ଅପରମ୍ ଅସ୍ମଦୀଯଲୋକା ଯନ୍ନିଷ୍ଫଲା ନ ଭୱେଯୁସ୍ତଦର୍ଥଂ ପ୍ରଯୋଜନୀଯୋପକାରାଯା ସତ୍କର୍ମ୍ମାଣ୍ୟନୁଷ୍ଠାତୁଂ ଶିକ୍ଷନ୍ତାଂ|

15 Вітають тебе всі, хто зо мною. Вітай тих, хто любить нас у вірі. Благода́ть з вами всіма́! Амі́нь.

ମମ ସଙ୍ଗିନଃ ସୱ୍ୱେ ତ୍ୱାଂ ନମସ୍କୁର୍ୱ୍ୱତେ| ଯେ ୱିଶ୍ୱାସାଦ୍ ଅସ୍ମାସୁ ପ୍ରୀଯନ୍ତେ ତାନ୍ ନମସ୍କୁରୁ; ସର୍ୱ୍ୱେଷୁ ଯୁଷ୍ମାସ୍ୱନୁଗ୍ରହୋ ଭୂଯାତ୍| ଆମେନ୍|