Пісня над піснями 8
1 „О, коли б ти мені був за брата, що пе́рса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, — і ніхто мені не докоря́в би!
U long nim nang te a nu rhangsuk dongkah ka manuca cahni bangla n'khueh lah sue. Nang te poeng ah kam hmuh tih namah kam mok akhaw kai he n'hnoelrhoeng pawt sue.
2 Повела́ б я тебе й привела́ б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашни́м, со́ком грана́тових яблук своїх!
Namah te kan hmaithawn vetih nang te kai aka tukkil a nu im la kang khuen lah mako. Nang te kamah kah tale thingtui, anhoi misur kan tul sue.
3 Ліва рука його — під головою моєю, прави́ця ж його — пригорта́є мене!
A banvoei kut te ka lu hmuiah om saeh lamtah a bantang kut loh kai n'kop saeh.
4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — нащо б споло́хали, й нащо б збудили любови, аж доки йому до вподо́би!“
Jerusalem nu rhoek, nangmih te kan caeng lungnah te a ngaih hlan ah balae tih na haenghang eh?, balae tih na haenghang eh?
5 „Хто вона, що вихо́дить із пустині, спира́ючися на свого коханого? Під яблунею я збуди́ла тебе, — там повила́ тебе мати твоя, там тебе повила́ твоя породи́телька!“
Khosoek lamloh cet tih amah hlo dongah aka hangdang he unim? Thaihthawn hmui ah nang kang haeng tih te ah te na nu nang n'laikoi. Nang n'laikoi nah ah pahoi n'cun.
6 „Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на раме́но своє, бо сильна любов, як смерть, за́здрощі неперемо́жні, немов той шео́л, — його жар — жар огню, воно по́лум'я Господа! (Sheol h7585)
Kai he na lungbuei ah kutbuen bangla, na ban dongah kutbuen bangla n'khueh lah. Lungnah dueknah bangla tlung tih thatlainah khaw saelkhui bangla mangkhak. A hmaino tah hmairhong hmai kah hmaino bangla om. (Sheol h7585)
7 Во́ди великі не зможуть згаси́ти коха́ння, ані рі́ки його не заллю́ть! Коли б хто давав за любов маєток увесь свого дому, то ним погорди́ли б зовсі́м!“
Lungnah he tui yet loh thih hamla noeng pawt tih tuiva loh a yo moenih. Hlang loh a im kah boeirhaeng boeih te lungnah ham pae cakhaw amah te a hnoelrhoeng lam ni a hnoelrhoeng uh eh.
8 „Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестри́чці в той день, коли сва́тати бу́дуть її? —
Mah taengkah ngannu tah noe pueng tih anih te rhangsuk om hlan. Anih te a thui khohnin vaengah mah ngannu ham balae n'saii eh?
9 Якщо вона мур, — заборо́ло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері — обкладе́мо кедро́вою до́шкою їх“.
Anih te vongtung koinih a soah cak lumim n'sak sui tih anih te thohkhaih koinih a taengah lamphai thingphael n'dan pah sue.
10 „Я мур, мої ж пе́рса — як ба́шти, — тоді я була́ в його о́чах мов та, яка спо́кій прова́дить“.
Kamah he vongtung tih ka rhangsuk he rhaltoengim bangla om. Te dongah a mikhmuh ah tah rhoepnah ka hmu la ka om.
11 „Виноградинка мав Соломон у Баал-Гамо́ні, виноградника він віддава́в сторожа́м, — щоб кожен прино́сив за плід його тисячу срі́бла.
Baalhamon ah Solomon kah misurdum om. Misurdum te lo hung taengla a paek. A thaih la hlang loh cak thawngkhat a khuen pah.
12 Але мій виногра́дник, що маю його, при мені! Тобі, Соломо́не, хай буде та тисяча, а сторожа́м його пло́ду — дві сотні!
Kamah kah ka misurdum tah kamah mikhmuh ah om. Solomon nang ham thawngkhat saeh lamtah a thaih aka hung rhoek ham te yahnih saeh.
13 О ти, що сидиш у садка́х, — друзі твої прислуха́ються до твого голосу: дай почути його і мені!“
Dum ah aka om mah hui rhoek loh na ol a hnatung bangla kai khaw n'yaak sak lah.
14 „Утікай, мій коха́ний, і станься подібний до са́рни собі, чи до молодого оленя у бальза́мових го́рах!“
Kamah hlo oe yong laeh oe. Namah loh botui tlang ah rhangrhaeh ca neh kirhang khaw puet laeh oe.
