Пісня над піснями 7
1 „Хороші які стали ноги твої в черевичках, князі́вно моя́! Заокру́глення сте́гон твоїх — мов намисто, руками мисте́цькими ви́точене!
How beautiful are thy feet with shoes, O prince’s daughter! the joints of thy thighs are like jewels, the work of the hands of a skilful workman.
2 Твоє лоно — немов круглото́чена чаша, в якій не забра́кне вина запашно́го! Твій живіт — сніп пшениці, ото́чений тими ліле́ями!
Thy navel is like a round goblet, which wanteth not liquor: thy belly is like an heap of wheat set about with lilies.
3 Два пе́рса твої — немов двоє сарня́ток близня́т!
Thy two breasts are like two young roes that are twins.
4 Твоя шия — як ба́шта із кости слоно́вої, твої очі — озе́рця в Хешбо́ні при брамі того Бат-Рабі́му, в тебе ніс — немов башта лива́нська, що ди́виться все в бік Дама́ску!
Thy neck is as a tower of ivory; thy eyes like the fishpools in Heshbon, by the gate of Bathrabbim: thy nose is as the tower of Lebanon which looketh toward Damascus.
5 Голі́вка твоя на тобі — мов Карме́л, а коса́ на голі́вці твоїй — немов пу́рпур, — поло́нений цар тими ку́черями!
Thy head upon thee is like Carmel, and the hair of thy head like purple; the king is held captive by her locks of hair.
6 Яка ти прекрасна й приємна яка, о любов в розко́шах!
How fair and how pleasant art thou, O love, for delights!
7 Став подібний до па́льми твій стан, твої ж пе́рса — до грон виногра́дних!
This thy stature is like a palm tree, and thy breasts to clusters of grapes.
8 Я поду́мав: ви́беруся на цю па́льму, схоплю́ся за ві́ття її, — і нехай стануть пе́рса твої, немов виноградні ті грона, а па́хощ диха́ння твого — як яблука!“
I said, I will go up to the palm tree, I will take hold of its boughs: now also thy breasts shall be as clusters of the vine, and the fragrance of thy breath like apples;
9 „А у́ста твої — як найліпше вино: просту́є воно до мого коханого, чинить промо́вистими й уста сплячих!
And the roof of thy mouth like the best wine for my beloved, that goeth down sweetly, causing the lips of those that are asleep to speak.
10 Я належу своєму коханому, а його пожада́ння — до мене!
I am my beloved’s, and his desire is toward me.
11 Ходи ж, мій коханий, та ви́йдемо в поле, переночу́ємо в се́лах!
Come, my beloved, let us go forth into the field; let us lodge in the villages.
12 Устанемо рано, й ходім у сади - виногради, поди́вимося, чи зацвів виноград, чи квітки́ розцвіли́сь, чи грана́тові яблуні порозцвіта́ли? Там любов свою тобі дам!
Let us get up early to the vineyards; let us see if the vine flourisheth, whether the tender grape appeareth, and the pomegranates bud forth: there will I give thee my loves.
13 Видадуть пах мандраго́ри, при наших же вхо́дах — всіля́кі коштовні плоди́, нові́ та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!“
The mandrakes give a fragrance, and at our gates are all manner of pleasant fruits, new and old, which I have laid up for thee, O my beloved.
