Пісня над піснями 4
1 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хоро́ша! Твої оченя́тка, немов ті голу́бки, глядя́ть з-за серпа́нку твого́! Твої ко́си — немов стадо кіз, що хви́лями схо́дять з гори Гілеа́дської!
Eis que você é linda, meu amor. Eis que você é linda. Seus olhos são como pombas atrás de seu véu. Seu cabelo é como um rebanho de cabras, que descem do Monte Gilead.
2 Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплі́дної,
Seus dentes são como um rebanho recém-cortado, que surgiram da lavagem, onde cada um deles tem gêmeos. Nenhum deles é enlutado.
3 Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка, твої у́стонька красні, мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм!
Your os lábios são como fio escarlate. Sua boca é adorável. Seus templos são como um pedaço de romã atrás de seu véu.
4 Твоя шия — немов та Давидова башта, на збро́ю збудо́вана: тисяча щитів повішена в ній, усе щити ли́царів!
Seu pescoço é como a torre de David construída para um arsenal, em que pendem mil escudos, todos os escudos dos homens poderosos.
5 Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі, що випа́суються між ліле́ями.
Your dois peitos são como dois peitos de bunda que são gêmeos de uma ova, que se alimentam entre os lírios.
6 Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“.
Até o dia ficar frio e as sombras fugirem, Irei para a montanha da mirra, até a colina do incenso.
7 „Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько, і пля́ми нема на тобі!
Vocês são todos lindos, meu amor. Não há lugar em você.
8 Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір.
Venha comigo do Líbano, minha noiva, comigo do Líbano. Veja do alto de Amana, do topo do Senir e Hermon, das covas dos leões, das montanhas dos leopardos.
9 Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на, забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм, разо́чком одне́ньким намиста свого!
Você arrebatou meu coração, minha irmã, minha noiva. Você arrebatou meu coração com um de seus olhos, com uma corrente do seu pescoço.
10 Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“
Como é belo o seu amor, minha irmã, minha noiva! Quão melhor é seu amor do que o vinho, a fragrância de seus perfumes do que todos os tipos de especiarias!
11 Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичко́м, а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“
Seus lábios, minha noiva, pingam como o favo de mel. Mel e leite estão debaixo de sua língua. O cheiro de suas roupas é como o cheiro do Líbano.
12 „Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане.
My irmã, minha noiva, é um jardim trancado; uma mola trancada, uma fonte selada.
13 Лоно твоє — сад грана́тових яблук з плодо́м доскона́лим, ки́при із на́рдами,
Seus rebentos são um pomar de romãs, com frutos preciosos, henna com plantas de spikenard,
14 нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́ця з усіма деревами ла́дану, ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашні́шими па́хощами,
spikenard e açafrão, calamus e canela, com todo tipo de árvore de incenso; mirra e aloés, com todas as melhores especiarias,
15 ти джерело́ садкове́, криниця живої води, та тієї, що пли́не з Лива́ну“!
uma fonte de jardins, um poço de águas vivas, fluindo do Líbano.
16 „Прокинься, о вітре з півно́чі, і прили́нь, вітре з полу́дня, — повій на садок мій: нехай потечуть його па́хощі! Хай коха́ний мій при́йде до са́ду свого́, і нехай споживе́ плід найкращий його!“
Desperte, vento norte, e venha, você para o sul! Sopre no meu jardim, para que suas especiarias possam fluir para fora. Que minha amada entre em seu jardim, e saborear seus preciosos frutos.
