Пісня над піснями 4
1 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хоро́ша! Твої оченя́тка, немов ті голу́бки, глядя́ть з-за серпа́нку твого́! Твої ко́си — немов стадо кіз, що хви́лями схо́дять з гори Гілеа́дської!
Kayisibuhle bakho, sithandwa sami! Awu, ayisibuhle, bakithi! Amehlo akho embeswe liveli, angamajuba. Inwele zakho zinjengomhlambi wembuzi zisehla entabeni iGiliyadi.
2 Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплі́дної,
Amazinyo akho anjengomhlambi wezimvu zisanda kugundwa, zivela geziswa yileyo ihamba laleyo efanana layo; kayikho ethe qekele yodwa.
3 Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка, твої у́стонька красні, мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм!
Izindebe zakho zinjengozwezwe olubomvu; muhle umlomo wakho. Izihlathi zakho ezembeswe liveli lakho ezinjengephomegranathi elidatshulwe phakathi.
4 Твоя шия — немов та Давидова башта, на збро́ю збудо́вана: тисяча щитів повішена в ній, усе щити ли́царів!
Intamo yakho injengomphotshongo wokulinda kaDavida, owakhiwa waba muhle kakhulu; kulengiswe kuwo amahawu ayinkulungwane, wonke angamahawu amaqhawe.
5 Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі, що випа́суються між ліле́ями.
Amabele akho omabili anjengamazinyane amabili, njengamaphahla amazinyane empala adla utshani phakathi kwezimbali.
6 Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“.
Nxa kusesemadabukakusa izithunzi zingakabaleki emuntwini, ngizakuya entabeni yemure laseqaqeni lwamakha amnandi.
7 „Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько, і пля́ми нема на тобі!
Umuhle kakhulukazi, ntokazi yami; kakulanto engenhle kuwe.
8 Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір.
Woza, mlobokazi wami, sisuke eLebhanoni, woza sisuke eLebhanoni. Yehla emaweni ase-Amana, wehle esiqongweni saseSeniri, isiqongo seHemoni, ezimbalwini zezingonyama lezintabeni okuhlala ingwe kuzo.
9 Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на, забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм, разо́чком одне́ньким намиста свого!
Uyithumbile inhliziyo yami, dadewethu, mlobokazi wami; uyithumbile inhliziyo yami ngokungithi jeqe ngamehlo akho, langengqongqo elilodwa lobuhlalu bakho.
10 Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“
Luthokozisa kanganani uthando lwakho, dadewethu, mlobokazi wami! Lumnandi kakhulu kulewayini, lephunga lamakha akho kulawo wonke amafutha!
11 Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичко́м, а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“
Izindebe zakho ziconsa ubumnandi njengoluju, mlobokazi wami; uchago loluju kungaphansi kolimi lwakho. Iphunga lezivunulo zakho linjengeleLebhanoni.
12 „Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане.
Uyisivande esibiyelweyo, dadewethu, mlobokazi wami; ungumthombo obiyelweyo, lesiphethu esihuqelweyo sagcikwa.
13 Лоно твоє — сад грана́тових яблук з плодо́м доскона́лим, ки́при із на́рдами,
Izilimo zakho ziyisivande samaphomegranathi alezithelo ezinhle zilehena lenadi,
14 нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́ця з усіма деревами ла́дану, ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашні́шими па́хощами,
inadi lesafuroni, ikhalamu lesinamoni, lemihlobo yonke yezihlahla zempepha, imure lenhlaba lazozonke iziyoliso zekhethelo.
15 ти джерело́ садкове́, криниця живої води, та тієї, що пли́не з Лива́ну“!
Uyisiphethu sesivandeni, umthombo ogeleza amanzi ugeleza usehla eLebhanoni.
16 „Прокинься, о вітре з півно́чі, і прили́нь, вітре з полу́дня, — повій на садок мій: нехай потечуть його па́хощі! Хай коха́ний мій при́йде до са́ду свого́, і нехай споживе́ плід найкращий його!“
Vuka moya wenyakatho, woza moya weningizimu! Phephetha esivandeni sami, ukuze amakha aso agcwale indawo yonke. Akuthi isithandwa sami size esivandeni saso sikholise izithelo zaso zekhethelo.
