Пісня над піснями 4
1 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хоро́ша! Твої оченя́тка, немов ті голу́бки, глядя́ть з-за серпа́нку твого́! Твої ко́си — немов стадо кіз, що хви́лями схо́дять з гори Гілеа́дської!
Oh, you are beautiful, my love; you are beautiful. Your eyes are doves behind your veil. Your hair is like a flock of goats going down from Mount Gilead.
2 Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплі́дної,
Your teeth are like a flock of newly shorn ewes, coming up from the washing place. Each one has a twin, and none among them is bereaved.
3 Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка, твої у́стонька красні, мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм!
Your lips are like a thread of scarlet; your mouth is lovely. Your cheeks are like pomegranate halves behind your veil.
4 Твоя шия — немов та Давидова башта, на збро́ю збудо́вана: тисяча щитів повішена в ній, усе щити ли́царів!
Your neck is like the tower of David built in rows of stone, with a thousand shields hanging on it, all the shields of soldiers.
5 Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі, що випа́суються між ліле́ями.
Your two breasts are like two fawns, twins of a gazelle, grazing among the lilies.
6 Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“.
Until the dawn arrives and the shadows flee away, I will go to the mountain of myrrh and to the hill of frankincense.
7 „Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько, і пля́ми нема на тобі!
You are beautiful in every way, my love and there is no blemish in you.
8 Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір.
Come with me from Lebanon, my bride. Come with me from Lebanon; come from the top of Amana, from the top of Senir and Hermon, from lions' dens, from mountain dens of leopards.
9 Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на, забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм, разо́чком одне́ньким намиста свого!
You have stolen my heart, my sister, my bride; you have stolen my heart, with just one look at me, with just one jewel of your necklace.
10 Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“
How beautiful is your love, my sister, my bride! How much better is your love than wine, and the fragrance of your perfume than any spice.
11 Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичко́м, а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“
Your lips, my bride, drip honey; honey and milk are under your tongue; the fragrance of your garments is like the fragrance of Lebanon.
12 „Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане.
My sister, my bride is a garden locked up, a garden locked up, a spring that is sealed.
13 Лоно твоє — сад грана́тових яблук з плодо́м доскона́лим, ки́при із на́рдами,
Your branches are a grove of pomegranate trees with choice fruits, and of henna and nard plants,
14 нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́ця з усіма деревами ла́дану, ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашні́шими па́хощами,
Nard and saffron, calamus and cinnamon with all kinds of spices, myrrh and aloes with all the finest spices.
15 ти джерело́ садкове́, криниця живої води, та тієї, що пли́не з Лива́ну“!
You are a garden spring, a well of fresh water, streams flowing down from Lebanon.
16 „Прокинься, о вітре з півно́чі, і прили́нь, вітре з полу́дня, — повій на садок мій: нехай потечуть його па́хощі! Хай коха́ний мій при́йде до са́ду свого́, і нехай споживе́ плід найкращий його!“
Awake, north wind; come, south wind; blow on my garden so that its spices may give off their fragrance. May my beloved come into his garden and eat some of its choice fruit.
