Пісня над піснями 4
1 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хоро́ша! Твої оченя́тка, немов ті голу́бки, глядя́ть з-за серпа́нку твого́! Твої ко́си — немов стадо кіз, що хви́лями схо́дять з гори Гілеа́дської!
Groom to Bride: How beautiful you are, my love, how beautiful you are! Your eyes are those of a dove, except for what is hidden within. Your hair is like flocks of goats, which ascend along the mountain of Gilead.
2 Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплі́дної,
Your teeth are like flocks of shorn sheep, which ascend from the washing, each one with its identical twin, and not one among them is barren.
3 Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка, твої у́стонька красні, мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм!
Your lips are like a scarlet ribbon, and your eloquence is sweetness. Like a piece of pomegranate, so are your cheeks, except for what is hidden within.
4 Твоя шия — немов та Давидова башта, на збро́ю збудо́вана: тисяча щитів повішена в ній, усе щити ли́царів!
Your neck is like the tower of David, which was built with ramparts: a thousand shields are hanging from it, all the armor of the strong.
5 Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі, що випа́суються між ліле́ями.
Your two breasts are like two young does, twins that pasture among the lilies.
6 Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“.
Until the day rises and the shadows decline, I will go to the mountain of myrrh and to the hill of frankincense.
7 „Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько, і пля́ми нема на тобі!
You are totally beautiful, my love, and there is no blemish in you.
8 Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір.
Advance from Lebanon, my spouse, advance from Lebanon, advance. You shall be crowned at the head of Amana, near the summit of Senir and Hermon, by the dens of lions, by the mountains of leopards.
9 Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на, забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм, разо́чком одне́ньким намиста свого!
You have wounded my heart, my sister, my spouse. You have wounded my heart with one look of your eyes, and with one lock of hair on your neck.
10 Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“
How beautiful are your breasts, my sister, my spouse! Your breasts are more beautiful than wine, and the fragrance of your ointments is above all aromatic oils.
11 Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичко́м, а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“
Your lips, my spouse, are a dripping honeycomb; honey and milk are under your tongue. And the fragrance of your garments is like the odor of frankincense.
12 „Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане.
An enclosed garden is my sister, my spouse: an enclosed garden, a sealed fountain.
13 Лоно твоє — сад грана́тових яблук з плодо́м доскона́лим, ки́при із на́рдами,
You send forth a paradise of pomegranates along with the fruits of the orchard: Cypress grapes, with aromatic oil;
14 нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́ця з усіма деревами ла́дану, ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашні́шими па́хощами,
aromatic oil and saffron; sweet cane and cinnamon, with all the trees of Lebanon; myrrh and aloe, with all the best ointments.
15 ти джерело́ садкове́, криниця живої води, та тієї, що пли́не з Лива́ну“!
The fountain of the gardens is a well of living waters, which flow forcefully from Lebanon.
16 „Прокинься, о вітре з півно́чі, і прили́нь, вітре з полу́дня, — повій на садок мій: нехай потечуть його па́хощі! Хай коха́ний мій при́йде до са́ду свого́, і нехай споживе́ плід найкращий його!“
Rise up, north wind, and advance, south wind. Send a breeze through my garden, and carry its aromatic scents.
