Пісня над піснями 3
1 „По но́чах на ложі своїм я шукала того́, кого́ полюбила душа моя. Шукала його, — та його не знайшла́.
На ложи моем в нощех исках, егоже возлюби душа моя, исках его, и не обретох его: воззвах его, и не послуша мене.
2 Хай устану й нехай я пройду́ся по місті, хай на ву́лицях та на майда́нах того пошукаю, кого полюбила душа моя! Шукала його, — та його не знайшла́.
Востану убо и обыду во граде и на торжищих и на стогнах, и поищу, егоже возлюби душа моя. Поисках его, и не обретох его: звах его, и не послуша мене.
3 Спітка́ли мене сторожі́, що по місті прохо́дять. „Чи не бачили ча́сом того, кого полюбила душа моя?“
Обретоша мя стрегущии, обходяще во граде: видесте ли, егоже возлюби душа моя?
4 Небагато пройшла я від них, — та й знайшла́ я того́, кого́ полю́била душа моя: схопи́ла його, — й не пустила його, аж по́ки його не ввела́ у дім неньки своєї, та в кімна́ту тієї, що в утро́бі носила мене!
Яко мало егда преидох от них, дондеже обретох, егоже возлюби душа моя: удержах его, и не оставих его, дондеже введох его в дом матере моея и в чертог заченшия мя.
5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газе́лями чи польови́ми оленями, щоб ви не споло́хали, щоб не збуди́ли любови, аж доки йому до вподо́би!“
Заклях вас, дщери Иерусалимския, в силах и в крепостех селных: аще подвижете и воздвижете любовь, дондеже аще восхощет.
6 „Хто вона, що вихо́дить із пустині, немов стовпи диму, оку́рена ми́ррою й ла́даном, всіля́кими па́хощами продавця?“
Кто сия восходящая от пустыни, яко стебло дыма кадящее смирну и ливан, от всех благовоний мироварца?
7 „Ось ло́же його, Соломонове, — шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
Се, одр Соломонь, шестьдесят сильных окрест его от сильных Израилевых,
8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою́, кожен має свого меча при своєму стегні́ проти стра́ху нічно́го.
вси имуще оружия, научени на брань: муж, оружие его на бедре его от ужаса в нощех.
9 Но́ші зробив собі цар Соломон із лива́нських дере́в:
Одр сотвори себе царь Соломон от древес Ливанских.
10 стовпці їхні зробив він із срі́бла, а їхне опертя́ — золоте, пурпуро́ве сиді́ння, їхня сере́дина ви́стелена коха́нням дочо́к єрусалимських!
Столпы его сотвори сребряны и восклонение его злато: восход его багрян, внутрь его камение постлано, любовь от дщерей Иерусалимских.
11 Підіть і побачте, о до́чки сіо́нські, царя Соломона в вінку́, що ним мати його увінча́ла його в день весілля його та в день радости серця його!“
Дщери Сиони, изыдите и видите в цари Соломоне в венце, имже венча его мати его в день обручения его и в день веселия сердца его.
