Пісня над піснями 2
1 „Я — саро́нська троя́нда, я доли́нна ліле́я!
I am a rose of Sharon, a flower of the valleys.
2 Як ліле́я між те́реном, так подру́га моя поміж ді́вами!“
As the lily-flower among the thorns of the waste, so is my love among the daughters.
3 „Як та яблуня між лісови́ми дере́вами, так мій коханий поміж юнака́ми, — його ті́ні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебі́ння солодкий!
As the apple-tree among the trees of the wood, so is my loved one among the sons. I took my rest under his shade with great delight, and his fruit was sweet to my taste.
4 Він впровадив мене до виня́рні, а пра́пор його надо мною — любов!
He took me to the house of wine, and his flag over me was love.
5 Підкріпіте мене виногра́довим пе́чивом, освіжі́ть мене яблуками, — бо я хвора з любови!
Make me strong with wine-cakes, let me be comforted with apples; I am overcome with love.
6 Ліва рука його — під головою моєю, прави́ця ж його — пригорта́є мене!.
His left hand is under my head, and his right hand is round about me.
7 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газе́лями чи польови́ми оленями, — щоб ви не споло́хали, й щоб не збудили любови, аж доки йому́ до вподо́би!“
I say to you, O daughters of Jerusalem, by the roes of the field, do not let love be moved till it is ready.
8 „Голос мого коханого! Ось він іде, ось він скаче гора́ми, по пагі́рках вистри́бує.
The voice of my loved one! See, he comes dancing on the mountains, stepping quickly on the hills.
9 Мій коханий подібний до са́рни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у ві́кна, заглядає у ґра́ти.
My loved one is like a roe; see, he is on the other side of our wall, he is looking in at the windows, letting himself be seen through the spaces.
10 Мій коханий озвався й промовив до мене: „Уставай же, подру́го моя, моя кра́сна, й до мене ходи́!
My loved one said to me, Get up, my love, my fair one, and come away.
11 Бо оце промину́ла пора дощова́, дощ ущу́х, перейшов собі він.
For, see, the winter is past, the rain is over and gone;
12 Показались квітки́ на землі, пора солове́йка настала, і голос го́рлиці в нашому кра́ї луна́є!
The flowers are come on the earth; the time of cutting the vines is come, and the voice of the dove is sounding in our land;
13 Фіґа ви́пустила свої ранні плоди́, і розцвілі виногра́дини па́хощі ви́дали. Уставай же, подру́го моя, моя красна, й до ме́не ходи́!“
The fig-tree puts out her green fruit and the vines with their young fruit give a good smell. Get up from your bed, my beautiful one, and come away.
14 „Голубко моя у розщі́линах ске́льних, у бе́скіднім схо́вку, — дай побачити мені твоє ли́чко, дай почути мені голосо́к твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродли́ве!“
O my dove, you are in the holes of the mountain sides, in the cracks of the high hills; let me see your face, let your voice come to my ears; for sweet is your voice, and your face is fair.
15 „Ловіть нам лисиці, лисиня́та маленькі, що ушко́джують нам виногра́дники, виноградники ж наші — у цві́ті!
Take for us the foxes, the little foxes, which do damage to the vines; our vines have young grapes.
16 Мій коханий — він мій, я ж його́, він пасе між ліле́ями!
My loved one is mine, and I am his: he takes his food among the flowers.
17 Поки день прохоло́ду наві́є, а ті́ні втечу́ть, — вернись, мій коханий, стань подібний до са́рни чи до молодого оленя в паху́чих гора́х!“
Till the evening comes, and the sky slowly becomes dark, come, my loved one, and be like a roe on the mountains of Bether.
