Пісня над піснями 2
1 „Я — саро́нська троя́нда, я доли́нна ліле́я!
I am a rose of Sharon, a lily of the valley.
2 Як ліле́я між те́реном, так подру́га моя поміж ді́вами!“
Like a lily among the thorns is my darling among the maidens.
3 „Як та яблуня між лісови́ми дере́вами, так мій коханий поміж юнака́ми, — його ті́ні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебі́ння солодкий!
Like an apple tree among the trees of the forest is my beloved among the young men. I delight to sit in his shade, and his fruit is sweet to my taste.
4 Він впровадив мене до виня́рні, а пра́пор його надо мною — любов!
He has brought me to the house of wine, and his banner over me is love.
5 Підкріпіте мене виногра́довим пе́чивом, освіжі́ть мене яблуками, — бо я хвора з любови!
Sustain me with raisins; refresh me with apples, for I am faint with love.
6 Ліва рука його — під головою моєю, прави́ця ж його — пригорта́є мене!.
His left hand is under my head, and his right arm embraces me.
7 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газе́лями чи польови́ми оленями, — щоб ви не споло́хали, й щоб не збудили любови, аж доки йому́ до вподо́би!“
O daughters of Jerusalem, I adjure you by the gazelles and does of the field: Do not arouse or awaken love until the time is right.
8 „Голос мого коханого! Ось він іде, ось він скаче гора́ми, по пагі́рках вистри́бує.
Listen! My beloved approaches. Look! Here he comes, leaping across the mountains, bounding over the hills.
9 Мій коханий подібний до са́рни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у ві́кна, заглядає у ґра́ти.
My beloved is like a gazelle or a young stag. Look, he stands behind our wall, gazing through the windows, peering through the lattice.
10 Мій коханий озвався й промовив до мене: „Уставай же, подру́го моя, моя кра́сна, й до мене ходи́!
My beloved calls to me, “Arise, my darling. Come away with me, my beautiful one.
11 Бо оце промину́ла пора дощова́, дощ ущу́х, перейшов собі він.
For now the winter is past; the rain is over and gone.
12 Показались квітки́ на землі, пора солове́йка настала, і голос го́рлиці в нашому кра́ї луна́є!
The flowers have appeared in the countryside; the season of singing has come, and the cooing of turtledoves is heard in our land.
13 Фіґа ви́пустила свої ранні плоди́, і розцвілі виногра́дини па́хощі ви́дали. Уставай же, подру́го моя, моя красна, й до ме́не ходи́!“
The fig tree ripens its figs; the blossoming vines spread their fragrance. Arise, come away, my darling; come away with me, my beautiful one.”
14 „Голубко моя у розщі́линах ске́льних, у бе́скіднім схо́вку, — дай побачити мені твоє ли́чко, дай почути мені голосо́к твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродли́ве!“
O my dove in the clefts of the rock, in the crevices of the cliff, let me see your face, let me hear your voice; for your voice is sweet, and your countenance is lovely.
15 „Ловіть нам лисиці, лисиня́та маленькі, що ушко́джують нам виногра́дники, виноградники ж наші — у цві́ті!
Catch for us the foxes— the little foxes that ruin the vineyards— for our vineyards are in bloom.
16 Мій коханий — він мій, я ж його́, він пасе між ліле́ями!
My beloved is mine and I am his; he pastures his flock among the lilies.
17 Поки день прохоло́ду наві́є, а ті́ні втечу́ть, — вернись, мій коханий, стань подібний до са́рни чи до молодого оленя в паху́чих гора́х!“
Before the day breaks and shadows flee, turn, my beloved, and be like a gazelle or a young stag on the mountains of Bether.
