Пісня над піснями 1
1 Соломонова Пісня над піснями.
Соломунова песма над песмама.
2 „Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
Да ме хоће пољубити пољупцем уста својих! Јер је твоја љубав боља од вина.
3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
Мирисом су твоја уља прекрасна; име ти је уље разлито; зато те љубе девојке.
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
Вуци ме, за тобом ћемо трчати; уведе ме цар у ложницу своју; радоваћемо се и веселићемо се тобом, спомињаћемо љубав твоју више него вино; прави љубе те.
5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
Црна сам, али сам лепа, кћери јерусалимске, као шатори кидарски, као завеси Соломунови.
6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
Не гледајте ме што сам црна, јер ме је сунце опалило; синови матере моје расрдивши се на ме поставише ме да чувам винограде, и не чувах свој виноград, који ја имам.
7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
Кажи ми ти, ког љуби душа моја, где пасеш, где пландујеш? Јер зашто бих лутала међу стадима другова твојих?
8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
Ако не знаш, најлепша између жена, пођи трагом за стадом, и паси јариће своје покрај станова пастирских.
9 „Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
Ти си ми, драга моја, као коњи у колима Фараоновим.
10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
Образи су твоји окићени гривнама, и грло твоје низовима.
11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
Начинићемо ти златне гривне са шарама сребрним.
12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
Док је цар за столом, нард мој пушта свој мирис.
13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
Драги ми је мој кита смирне, која међу дојкама мојим почива.
14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
Драги ми је мој грозд кипров из винограда енгадских.
15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
Лепа ти си, драга моја, лепа ти си! Очи су ти као у голубице.
16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
Леп ти си, драги мој, и љубак! И постеља наша зелени се.
17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
Греде су нам у кућама кедрове, даске су нам јелове.
