Пісня над піснями 1
1 Соломонова Пісня над піснями.
Cantico de canticos, que é de Salomão.
2 „Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
Beije-me elle com os beijos da sua bocca; porque melhor é o teu amor do que o vinho.
3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
Para cheirar são bons os teus unguentos, como o unguento derramado o teu nome é; por isso as virgens te amam.
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
Leva-me tu, correremos após ti. O rei me introduziu nas suas recamaras: em ti nos regozijaremos e nos alegraremos: do teu amor nos lembraremos, mais do que do vinho: os rectos te amam.
5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
Morena sou, porém aprazivel, ó filhas de Jerusalem, como as tendas de Kedar, como as cortinas de Salomão.
6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
Não olheis para o eu ser morena; porque o sol resplandeceu sobre mim: os filhos de minha mãe se indignaram contra mim, pozeram-me por guarda de vinhas; a minha vinha que me pertence não guardei.
7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
Dize-me, ó tu, a quem a minha alma ama: Onde apascentas o teu rebanho, onde o recolhes pelo meio-dia: pois por que razão seria eu como a que se cobre ao pé dos rebanhos de teus companheiros?
8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
Se tu o não sabes, ó mais formosa entre as mulheres, sae-te pelas pizadas das ovelhas, e apascenta as tuas cabras junto ás moradas dos pastores.
9 „Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
Ás eguas dos carros de Pharaó te comparo, ó amiga minha.
10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
Agradaveis são as tuas faces entre os teus enfeites, o teu pescoço com os collares.
11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
Enfeites d'oiro te faremos, com bicos de prata.
12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
Emquanto o rei está assentado á sua mesa, dá o meu nardo o seu cheiro.
13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
O meu amado é para mim um ramalhete de myrrha, morará entre os meus peitos.
14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
Um cacho de Chypre nas vinhas d'Engedi é para mim o meu amado.
15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
Eis que és formosa, ó amiga minha, eis que és formosa: os teus olhos são como os das pombas.
16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
Eis que és gentil e agradavel, ó amado meu; o nosso leito é viçoso.
17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
As traves da nossa casa são de cedro, as nossas varandas de cypreste.
