Пісня над піснями 1
1 Соломонова Пісня над піснями.
Høgsongen av Salomo.
2 „Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
«Han meg kysse med kyssar av sin munn. For din elsk han er betre enn vin.
3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
Dine salvar angar so ljuvt, ein utrend salve er ditt namn. Difor held møyar dei elskar deg.»
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
«Drag meg etter deg. Og me spring. Kongen hev ført meg til sitt hus.» «Me vil fagnast og frygdast i deg. Me vil lova din kjærleik meir enn vin.» Med rette elskar dei deg.
5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
«Eg er brun, men like vel væn, de Jerusalems døtter, som Kedars tjeld, som Salomos dørtjeld.
6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
Sjå ikkje på at eg er so brun, at soli hev brent meg so. Mor sine søner harmast på meg, og meg sette til vingardsvakt. Eg hev ikkje vakta eigen gard.
7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
Seg, du som leikar i min hug, kvar gjæter du no? Kvar held du middagskvild? Må eg sleppa på villa å ganga i hjordi til felagarn’ dine.»
8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
«Um du ikkje det veit, du fagraste dros, du fylgje i drifti sitt spor og gjæt dine killingar fram der som hyrdingarn’ buderne hev.»
9 „Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
«Med folarn’ for Faraos vogn deg, min hugnad, eg liknar.
10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
Di lekkjeprydde kinn er so væn, og din hals med perlor.
11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
Lekkjor av gull skal du få med sylv-prikkar på.»
12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
«Når kongen i laget sit sat, min narde han anga då.
13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
Ein myrra-pung er min ven, som eg ber ved min barm.
14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
Ein cyper blom-dusk er min ven meg i En-Gedis hagar.»
15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
«Å, kor du er fager, mi møy, kor du er fager! Dine augo er duvor.»
16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
«Å, kor du er fager, min ven, kor du er ljuv. Og vårt lægje er grønt.
17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
Cedrar er bjelkarn’ i vårt hus, cypressar er himling.»
