Пісня над піснями 1
1 Соломонова Пісня над піснями.
Cantique des cantiques, de Salomon.
2 „Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
Qu’il me baise des baisers de sa bouche! Car ton amour vaut mieux que le vin,
3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
Tes parfums ont une odeur suave; Ton nom est un parfum qui se répand; C’est pourquoi les jeunes filles t’aiment.
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
Entraîne-moi après toi! Nous courrons! Le roi m’introduit dans ses appartements… Nous nous égaierons, nous nous réjouirons à cause de toi; Nous célébrerons ton amour plus que le vin. C’est avec raison que l’on t’aime.
5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
Je suis noire, mais je suis belle, filles de Jérusalem, Comme les tentes de Kédar, comme les pavillons de Salomon.
6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
Ne prenez pas garde à mon teint noir: C’est le soleil qui m’a brûlée. Les fils de ma mère se sont irrités contre moi, Ils m’ont faite gardienne des vignes. Ma vigne, à moi, je ne l’ai pas gardée.
7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
Dis-moi, ô toi que mon cœur aime, Où tu fais paître tes brebis, Où tu les fais reposer à midi; Car pourquoi serais-je comme une égarée Près des troupeaux de tes compagnons?
8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
Si tu ne le sais pas, ô la plus belle des femmes, Sors sur les traces des brebis, Et fais paître tes chevreaux Près des demeures des bergers.
9 „Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
A ma jument qu’on attelle aux chars de Pharaon Je te compare, ô mon amie.
10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
Tes joues sont belles au milieu des colliers, Ton cou est beau au milieu des rangées de perles.
11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
Nous te ferons des colliers d’or, Avec des points d’argent.
12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
Tandis que le roi est dans son entourage, Mon nard exhale son parfum.
13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
Mon bien-aimé est pour moi un bouquet de myrrhe, Qui repose entre mes seins.
14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
Mon bien-aimé est pour moi une grappe de troëne Des vignes d’En-Guédi.
15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
Que tu es belle, mon amie, que tu es belle! Tes yeux sont des colombes.
16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
Que tu es beau, mon bien-aimé, que tu es aimable! Notre lit, c’est la verdure.
17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
Les solives de nos maisons sont des cèdres, Nos lambris sont des cyprès.
