Пісня над піснями 1
1 Соломонова Пісня над піснями.
2 „Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
Let him kisse me with the kisses of his mouth: for thy loue is better then wine.
3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
Because of the sauour of thy good ointments thy name is as an ointment powred out: therefore the virgins loue thee.
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
Drawe me: we will runne after thee: the King hath brought me into his chabers: we will reioyce and be glad in thee: we will remember thy loue more then wine: the righteous do loue thee.
5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
I am blacke, O daughters of Ierusalem, but comely, as the tentes of Kedar, and as the curtaines of Salomon.
6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
Regard ye me not because I am blacke: for the sunne hath looked vpon mee. The sonnes of my mother were angry against mee: they made me the keeper of ye vines: but I kept not mine owne vine.
7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
Shewe me, O thou, whome my soule loueth, where thou feedest, where thou liest at noone: for why should I be as she that turneth aside to the flockes of thy companions?
8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
If thou knowe not, O thou the fairest among women, get thee foorth by the steps of the flocke, and feede thy kiddes by the tents of the shepheards.
9 „Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
I haue compared thee, O my loue, to the troupe of horses in the charets of Pharaoh.
10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
Thy cheekes are comely with rowes of stones, and thy necke with chaines.
11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
We will make thee borders of golde with studdes of siluer.
12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
Whiles the King was at his repast, my spikenard gaue the smelll thereof.
13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
My welbeloued is as a bundle of myrrhe vnto me: he shall lie betweene my breasts.
14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
My welbeloued is as a cluster of camphire vnto me in the vines of Engedi.
15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
My loue, beholde, thou art faire: beholde, thou art faire: thine eyes are like the doues.
16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
My welbeloued, beholde, thou art faire and pleasant: also our bed is greene:
17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
The beames of our house are cedars, our rafters are of firre.
