Рут 1
1 I сталось за ча́су, коли судді судили, то був голод у Краю́. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських поля́х, він і жінка та двоє синів його.
Korapa'ma keaga refakohu vahe'mo'za (jasi) mopa kva hu'naza knafi, tusi'a zamagate'za Juda mopare fore higeno, mago nera Betlehemu, Juda mopareti ne'mo, osi'agna Moapu umaniku nenarone, tare ne'ane zamavareno vu'ne.
2 А ім'я́ тому чоловікові Елімеле́х, а ім'я́ жінці його Ноомі́; і ім'я́ двох синів його — Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля́, та й залишилися.
Ana ne'mofo agi'a, Elimeleki'e, nenaro agi'a Naomi'e, hagi tare ne'amokizni znagi'a, Maloni'ene, Kilionike. Efrata naga nofipintira Betlehemu Juda mopafinti Moab mopare e'za emani'naze.
3 І помер Елімелех, муж Ноомі́, і зоста́лася вона та два їхні си́ни.
Ana mopare mani'nageno, Naomi neve, Elimeleki'a frigeno, Naomi'a tare ne'mofavre'ane zamagraku mani'naze.
4 І взяли вони собі за жіно́к моаві́тянок, — ім'я́ одній Орпа́, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.
Higeno tare ne'amokea Moapu mopareti mofatre ara eri'na'e. Mago'mofo agi'a, Opa'e, hanki mago'mofo agi'a Ruti'e. Ana nehu'za 10i'a Zagegafu naza anantega mani'naze.
5 І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох ді́тях своїх та по чоловікові своєму.
Anante mani'nageno Naomina, tare mofavre'a Maloni'ene, Kilionikea anazanke hu'ne fri'na'e. Ana hzageno, Naomina, tare mofavre'ane, neve'ene, fri'zageno, zavi neteno agraku mani'ne!
6 І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Госпо́дь згадав про наро́д Свій, даючи їм хліба.
Moapuma mani'neno antahiama Ramo'a asomu huntegeno, agri'a vahepina ne'zamo'a avitema higeno'a, Naomi'a mopa'are vunaku retro nehigeno, nenoferokea, agrane vunaku tro hu'na'e.
7 І вийшла вона з того місця, де була́ там, та оби́дві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного кра́ю.
Nenofero a'trene, agrane (Naomi) nemaniza mopa atre'za vu'za Judama nevaza kante uhanati'naze.
8 І сказала Ноомі́ до двох своїх невісток: „Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною.
Anante Naomi'a tarega nenoferokiznigu anage hu'ne, Taregamotna'a kama antahi'o, antatani'amofo nontega vi'o. Fri'naza nagate'ene, nagrite'enema tanagrama ha'a avu'ava zantera, Anumzamo'a tanagrira ana huno knare avu'ava huranantesie.
9 Нехай Господь дасть вам, — і ви зна́йдете відпочинок кожна в домі свого мужа!“І вона поцілувала їх, а вони підняли́ свій голос та плакали.
Kasefa ve eritna nonkuma huta manisapina Anumzamo'a knare'za huno kegava huranantegahie huno neznasmino, zanagi antako nehige'za krafa hu'za zavi ate'naze.
10 І вони сказали до неї: „ Ні, — з тобою ми ве́рнемось до народу твого!“
Hianagi zanagra anage hu'na'e. O'e, tagra kagri vahetega kagrane vugahu'e, huke asmi'na'e.
11 А Ноомі́ сказала: „Вертайтеся, до́чки мої, — чого ви пі́дете зо мною? Чи я маю ще в утро́бі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?
Hu'neanagi, Naomi'a kenonazni'a anage hu'ne, Kuma tani'arega etetna vi'o, mofa'nimotna'a, Judama nagranema vana'a zamofona knare kegafa omane'ne. Nagra knare osu'noanki'na, mofavrea kasentesnugeno, ana mofavremo'a nernave zana osugahie.
12 Верніться, до́чки мої, ідіть, бо я занадто стара́, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів, —
Kuma taniarega etetna vi'o, mofa'nimotna'a! Nagra ko tavava te'noanki'na ete'na aravea osugahue. Hagi nagrama meni kenage'ma ve eri'na mofavre zaga kasezamantegahue huasina,
13 чи ж ви чекали б їх, аж поки повироста́ють? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, до́чки мої, бо мені значно гірше, як вам, — бо Господня рука знайшла мене“.
tanagra knare zanavega ante'nesanke'ne, arave huga kantera ra hate'sino? Tanagra knare vea e'oritna ana kna'afina amnea mani'tesino? O'e, mofa'trenimotna'e, nagranena ovu tfaza hugaha'e. Na'ankure tanagrama eri'a knazana agtere'na nagra eri'noe, Ramo'a nagrira nazeri haviza hu'ne.
14 І підняли́ вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекру́ху, а Рут пригорну́лася до неї.
Tusi krafa hu'za mago'ene zavira ate'naze. Anante Opa'a nenoferona azerino antako nehuno ete vu'ne. Hianagi ana huo huno huma nenteana, Ruti'a tusi'za huno Naomina agzafeno anuki hampo'na hu'ne.
15 І сказала Ноомі: „Ось зови́ця твоя вернулася до наро́ду свого та до богів своїх, — вернися й ти за зови́цею своєю!“
Naomi'a anage hu'ne, Ko, neganunkna'a, vahe'ane, anumzama'a nehirega eteno nevie. Neganunkna amage antenka kumaka'arega vuo, huno asmi'ne.
16 А Рут відказала: „Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди пі́деш ти, туди піду́ й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Наро́д твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог.
Hianagi Ruti'a ke'arera amanage hu'ne, Natrenka vuo hunka kagra tutura huonanto. Na'ankure, kagrama inantega vusanana, anantega nagra vugahue. Inante manisanana, nagra anante umanigahu'e. Kagri vahe'mo'za, nagri vahe manigahaze. Kagri Anumzamo'a, nagri Anumza segahie.
17 Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою“.
Inante'ma kagrama fri snantera, anante nagra frisnuge'za ase nantegahaze. Anumzamo'a nagrira tusi'a kna namigahie, nagrama nehua kema amage'ma osnugeno'a, magoke'zana fri'zamoke tazeri pasegahie.
18 І побачила Ноомі́, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.
Naomi'ma kegeno Ruti'ma hampo'natino agrane vugahue'ma higeno'a, tutu'ma huno'ma huma nenteretira anante atre'ne.
19 І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони вхо́дили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: „Чи це Ноомі́?“
Higeke ana tarega'moke vuvava hu'ne Betlehem uhanatina'e. Betlehemi ufrake'za, ana kumapi miko vahe'mo'za uma hnatina'a zankura tusi muse hu'naze. Ana nehu'za kumate a'ne zagamo'za anage hu'naze, Ama ara Naomio?
20 А вона сказала їм: „Не кличте мене: Ноомі́, — кличте мене: Мара́, бо велику гірко́ту зробив мені Всемогу́тній.
Hianagi, Naomi'a ke nonazmi huno, Naomi'e (knaremo'e) hutma nagia ohetma, Mara'e (aka he'ne) huta nagia aheho, na'ankure Miko'zante Kva Hu'nea Hanave Anumzamo (Sovren) knare'zana huonante'ne.
21 Я замо́жною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі́, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?“
Amareti'ma atre'na vu'noana maka'zampina avite'na vu'noe, hianagi Ramo'a nazampi omane kno eteno navareno e'ne. Na'a higetma Naomi'e huta nagia nehaze, negazo Ramo'ma nagri'ma ha'ma renenanteno, Miko'zante Kva Hu'nea Hanave Anumzamo (Sovren) nagri'ma nasuzane, natazama nenamiana?
22 І вернулася Ноомі́ та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячме́ню.
E'ina higeno, Naomi'a nenofero Moabuti a' Ruti'e. Moabuti'ma Betlehemima ehanati na'ana, bali hoza agafa hu'za traga nehaza knafi e'na'e.
