Рут 2
1 А Ноомі мала родича свого чоловіка, мужа багатого, з Елімелехового ро́ду, а ім'я́ йому Бо́аз.
Кай о ром ла Наомияко сас родо, савэс акхарэнас о Боазо. Вов сас мануш ашундо, андай кодыя жэ порода, сар и о Элимелехо.
2 І сказала моаві́тянка Рут до Ноомі́: „Піду́ но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в оча́х знайду́ милість“. А та їй сказала: „Іди, моя до́чко!“
Э Руфь моавитянка пхэндя ла Наомияти: — Мэк ман, мэ жава андэ маля тэ подтидав э колосуря пала колэс манушэс, андэ кастерэ якха аракхава тынгимос. Э Наоми пхэндя: — Жа, мэрни щей.
3 І пішла вона, і прийшла та й збирала за женця́ми. А припа́док навів її на діля́нку поля Бо́аза, що з Елімеле́хового ро́ду.
Э Руфь жыля и ля тэ подтидэл палай жнецуря э колосуря, савэ пэрэнас пэ мал. Тердяпэ кадя, кай кадыя мал сас лэ Боазости, саво сас анда порода лэ Элимелехости.
4 Аж ось прийшов із Віфлеєму Бо́аз, та й сказав до женці́в: „Господь з вами!“А вони відказали йому: „Нехай поблагосло́вить тебе Господь!“
Андэ кодыва жэ дес екхжэно о Боазо авиля инчя анда Вифлеемо. — Тэ авэл о РАЙ тумэнца! — пхэндя вов лэ жнецонэнди. — Бахтало ту сан лэ РАЕСТАР! — пхэндэ вонэ лэсти.
5 І сказав Бо́аз до слуги свого, поставленого над женця́ми: „Чия це ді́вчина?“
О Боазо пушля кай о бутярно, саво сас барэдэр пэ жнецуря: — Кастери када щей, кадыя тэрни жувли?
6 І відповів той слуга, поставлений над женця́ми, і сказав: „Дівчина — моаві́тянка вона, що вернулася з Ноомі́ з моавських піль.
О бутярно, саво сас барэдэр пэ жнецуря, пхэндя: — Када моавитянка, сави авиля ла Наомияса андай Моавицко пхув.
7 А вона сказала: Нехай я збиратиму, та назбираю між снопа́ми за женця́ми! І прийшла вона, і стала від самого ра́нку й аж дотепе́р; а вдома вона була мало“.
Вой пхэндя: «Мэк ман, мэ лава тэ подтидав палай жнецуря э колосуря машкарай снопуря». Вой авиля тэсара и ашыляпэ катэ жы кала времятэ; кати найбут отчиеля андэ вушал.
8 І сказав Бо́аз до Рут: „Ото чуєш, до́чко моя, — не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дівча́т.
Тунче о Боазо пхэндя ла Руфяти: — Щей мэрни, ашун ман. На жа тэ подтидэс э колосуря пэ авэр мал, на жатар катар, ай ашпэ мэрнэ бутярняса.
9 Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти пі́деш за ними. Ось я наказав слу́гам не займати тебе. А як спрагнеш, то пі́деш до на́чинь, та й нап'єшся з того, що поначе́рпують слу́ги!“
Дикх, кай терэн бути э жнецуря, и жа палай бутярнэ. Мэ припхэндэм мэрнэ манушэнди, тэ на цыпин пэр тутэ. Сар закамэса тэ пэс, поджа и пи андай кхорэ, савэ пхэрдэ мэрнэ бутярнэ.
10 І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: „Чому знайшла я ми́лість в оча́х твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа́?“
Вой пэля тэлэ, тэлиля лэсти жы ла пхуятэ и пхэндя: — Пала со мэ аракхлем тынгимос андэ терэ якха, состар ту терэс кацаво лашымос манди, мэ жэ авря пхуятар?
11 І відповів Бо́аз і сказав їй: „Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекру́хою по смерті твого чоловіка, — і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора.
О Боазо пхэндя лати: — Манди роспхэндэ пала ся, со ту тердян важ тери сасуи, кала муля теро ром: сар ту ашадян ла да и лэ дадэс, ашадян о тхан, кай аракхадилян, и авилян каринг э мануша, савэн ту на ганэсас данглал.
12 Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагоро́да твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми́ Його!“
Мэк о РАЙ дэл тути бах пала кода, со ту стердян, и мэк пхэрдо дэл тути о РАЙ, О Дэл лэ Израилеско, каринг Саво ту авилян тэ гарадёс тала Лэсти пхака.
13 А вона сказала: „Нехай я знайду́ милість в оча́х твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!“
Вой пхэндя: — Тэ авав мэ и майанглэ тэ аракхав тынгимос англа терэ якха, мэрно рай. Ту улян ман, теря копэльница, пхэндян манди лашэ алава, хоть мэ жэ и най терэ копэльницэндар.
14 І сказав їй Бо́аз у час їди́: „Підійди сюди, та з'їж хліба й замочи у квасі шматок свій“. І сіла вона збоку женців, а він подав їй пра́женого зе́рна. І їла вона й наситилася, і ще й позоста́вила.
Кала авиля э время тэ хан, о Боазо пхэндя ла Руфяти: — Поджа кардэ, бол о котор марно теро андо шукло чехыри и ха. Кала вой бэшля пашай э жнецуря, вов дя лати прыжымэ ворзо. Вой халя, чялиля, и латэ инке ашыляпэ.
15 І встала вона збирати. А Бо́аз наказав слу́гам своїм, говорячи: „І між снопа́ми нехай збирає, і не кри́вдьте її.
Тунче э Руфь жыля тэ подтидэл э колосуря, ай о Боазо припхэндя пэстерэ манушэнди: — Мэк вой тидэл и машкарай снопуря, на цыпин пэр латэ.
16 І також конче киньте їй зо снопів, і позоставте, і буде вона збирати, а ви не лайте її“.
Ай инке отшон важ латэ э колосуря андай снопуря тай ашавэн лати, мэк подтидэл, ай тумэ на дошалярэн ла.
17 І збирала вона на полі аж до вечора, і ви́молотила те, що назбирала, і було близько ефи́ ячме́ню.
Жы каринг о вэчеро э Руфь подтидэлас э колосуря пэ мал. Кала жэ вой обмардя э колосуря, стидяпэ каринг йипаш гоно о ячмэно.
18 І понесла вона, і ввійшла до міста, і її свекру́ха побачила, що вона назбирала. А вона вийняла, і дала́ їй, що позоставила по своїй ї́жі.
Вой ля лэс, андя андо форо, и лати сасуи додикхля, сар бут вой стидя. Тунче вой дорэсля кода, со ашыляпэ латэ лэ хамастар, и отдя ла Наомияти.
19 І сказала їй свекру́ха її: „Де́ ти збирала сьогодні, і де́ ти робила? Нехай буде благослове́нний, хто прийняв тебе!“І вона розповіла́ своїй свекрусі, у кого працювала, та й сказала: „Ім'я́ того чоловіка, що я сьогодні робила в нього, Бо́аз“.
Э сасуи пушля латар: — Кай жэ ту тидэсас? Кай ту тердян бути адес? Тэ авэл бахтало кодыва мануш, саво шутя тут сама. Э Руфь роспхэндя ла сасуяти, кастэ пэ мал вой тердя бути. — Лэ манушэс, пэ мал кастэ мэ адес тердэм бути, акхарэн Боазо, — пхэндя вой.
20 І сказала Ноомі́ до невістки своєї: „Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих“. І сказала їй Ноомі: „Близьки́й нам той чоловік, — він із наших ро́дичів“.
— Мэк РАЙ дэла лэсти бахт! — пхэндя э Наоми пэстя боряти. — Вов на ашадя би тынгимаско ни лэ жундэн, ни лэ мулэн! Ай тунче инке пхэндя: — Кадыва мануш — амаро пашэ родо, во екх амарэ фиримарэндар.
21 І сказала моаві́тянка Рут: „Він також сказав мені: Пристань до моїх слуг, аж поки не скінча́ть моїх жнив“.
Э Руфь моавитянка пхэндя: — Вов жэ пхэндя манди: «Ашпэ екхтанэ мэрнэ бутярнэнца, жы кай вонэ на злэна ся мэрно ворзо».
22 І сказала Ноомі до своєї невістки Рут: „Добре, до́чко моя, що ти ви́йдеш з його служни́цями, щоб не чіпали тебе на іншому полі“.
Э Наоми пхэндя ла Руфяти, пэстеря боряти: — Мэрни щей, драго, сар кай ту авэса лэстерэ бутярнянца. Тунче нико на цыпия пэр тутэ пэ авэр мал.
23 І вона пристала до Боазових служниць, щоб збирати аж до закі́нчення жнив ячме́ню та жнив пшениці. І вона жила з своєю свекрухою.
Э Руфь ритярдёлас екхэтанэ лэ Боазостерэ бутярнянца и подтидэлас э колосуря, жы кола времятэ, кала ся постидэ о ячмэно тай э див. Ай жувэлас вой тунче ла сасуяса.
