< До римлян 9 >

1 Кажу́ правду в Христі, не обманюю, як сві́дчить мені моє сумлі́ння через Духа Святого,
اَہَں کانْچِدْ کَلْپِتاں کَتھاں نَ کَتھَیامِ، کھْرِیشْٹَسْیَ ساکْشاتْ سَتْیَمیوَ بْرَوِیمِ پَوِتْرَسْیاتْمَنَح ساکْشانْ مَدِییَں مَنَ ایتَتْ ساکْشْیَں دَداتِ۔
2 що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого!
مَمانْتَرَتِشَیَدُحکھَں نِرَنْتَرَں کھیدَشْچَ
3 Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;
تَسْمادْ اَہَں سْوَجاتِییَبھْراترِناں نِمِتّاتْ سْوَیَں کھْرِیشْٹاچّھاپاکْرانْتو بھَوِتُمْ اَیچّھَمْ۔
4 вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці,
یَتَسْتَ اِسْراییلَسْیَ وَںشا اَپِ چَ دَتَّکَپُتْرَتْوَں تیجو نِیَمو وْیَوَسْتھادانَں مَنْدِرے بھَجَنَں پْرَتِجْناح پِترِپُرُشَگَنَشْچَیتیشُ سَرْوّیشُ تیشامْ اَدھِکاروسْتِ۔
5 що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь. (aiōn g165)
تَتْ کیوَلَں نَہِ کِنْتُ سَرْوّادھْیَکْشَح سَرْوَّدا سَچِّدانَنْدَ اِیشْوَرو یَح کھْرِیشْٹَح سوپِ شارِیرِکَسَمْبَنْدھینَ تیشاں وَںشَسَمْبھَوَح۔ (aiōn g165)
6 Не так, щоб Слово Боже не збуло́ся. Бо не всі ті ізра́їльтяни, хто від Ізраїля,
اِیشْوَرَسْیَ واکْیَں وِپھَلَں جاتَمْ اِتِ نَہِ یَتْکارَنادْ اِسْراییلو وَںشے یے جاتاسْتے سَرْوّے وَسْتُتَ اِسْراییلِییا نَ بھَوَنْتِ۔
7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“.
اَپَرَمْ اِبْراہِیمو وَںشے جاتا اَپِ سَرْوّے تَسْیَیوَ سَنْتانا نَ بھَوَنْتِ کِنْتُ اِسْہاکو نامْنا تَوَ وَںشو وِکھْیاتو بھَوِشْیَتِ۔
8 Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння.
اَرْتھاتْ شارِیرِکَسَںسَرْگاتْ جاتاح سَنْتانا یاوَنْتَسْتاوَنْتَ ایویشْوَرَسْیَ سَنْتانا نَ بھَوَنْتِ کِنْتُ پْرَتِشْرَوَنادْ یے جایَنْتے تَایویشْوَرَوَںشو گَنْیَتے۔
9 А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“.
یَتَسْتَتْپْرَتِشْرُتے رْواکْیَمیتَتْ، ایتادرِشے سَمَیے ہَں پُنَراگَمِشْیامِ تَتْپُورْوَّں سارایاح پُتْرَ ایکو جَنِشْیَتے۔
10 І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака,
اَپَرَمَپِ وَدامِ سْوَمَنوبھِلاشَتَ اِیشْوَرینَ یَنِّرُوپِتَں تَتْ کَرْمَّتو نَہِ کِنْتْواہْوَیِتُ رْجاتَمیتَدْ یَتھا سِدّھیَتِ
11 бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні
تَدَرْتھَں رِبْکانامِکَیا یوشِتا جَنَیکَسْمادْ اَرْتھادْ اَسْماکَمْ اِسْہاکَح پُورْوَّپُرُشادْ گَرْبھے دھرِتے تَسْیاح سَنْتانَیوح پْرَسَواتْ پُورْوَّں کِنْچَ تَیوح شُبھاشُبھَکَرْمَّنَح کَرَناتْ پُورْوَّں
12 не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“,
تاں پْرَتِیدَں واکْیَمْ اُکْتَں، جْییشْٹھَح کَنِشْٹھَں سیوِشْیَتے،
13 як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“.
یَتھا لِکھِتَمْ آسْتے، تَتھاپْییشاوِ نَ پْرِیتْوا یاکُوبِ پْرِیتَوانْ اَہَں۔
14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні!
تَرْہِ وَیَں کِں بْرُومَح؟ اِیشْوَرَح کِمْ اَنْیایَکارِی؟ تَتھا نَ بھَوَتُ۔
15 Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“.
یَتَح سَ سْوَیَں مُوسامْ اَوَدَتْ؛ اَہَں یَسْمِنْ اَنُگْرَہَں چِکِیرْشامِ تَمیوانُگرِہْلامِ، یَنْچَ دَیِتُمْ اِچّھامِ تَمیوَ دَیے۔
16 Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
اَتَایویچّھَتا یَتَمانینَ وا مانَوینَ تَنَّ سادھْیَتے دَیاکارِنیشْوَرینَیوَ سادھْیَتے۔
17 Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“.
پھِرَونِ شاسْتْرے لِکھَتِ، اَہَں تْوَدّوارا مَتْپَراکْرَمَں دَرْشَیِتُں سَرْوَّپرِتھِوْیاں نِجَنامَ پْرَکاشَیِتُنْچَ تْواں سْتھاپِتَوانْ۔
18 Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує.
اَتَح سَ یَمْ اَنُگْرَہِیتُمْ اِچّھَتِ تَمیوانُگرِہْلاتِ، یَنْچَ نِگْرَہِیتُمْ اِچّھَتِ تَں نِگرِہْلاتِ۔
19 А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“
یَدِ وَدَسِ تَرْہِ سَ دوشَں کُتو گرِہْلاتِ؟ تَدِیییچّھایاح پْرَتِبَنْدھَکَتْوَں کَرْتَّں کَسْیَ سامَرْتھْیَں وِدْیَتے؟
20 Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так?
ہے اِیشْوَرَسْیَ پْرَتِپَکْشَ مَرْتْیَ تْوَں کَح؟ ایتادرِشَں ماں کُتَح سرِشْٹَوانْ؟ اِتِ کَتھاں سرِشْٹَوَسْتُ سْرَشْٹْرے کِں کَتھَیِشْیَتِ؟
21 Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть?
ایکَسْمانْ مرِتْپِنْڈادْ اُتْکرِشْٹاپَکرِشْٹَو دْوِوِدھَو کَلَشَو کَرْتُّں کِں کُلالَسْیَ سامَرْتھْیَں ناسْتِ؟
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль,
اِیشْوَرَح کوپَں پْرَکاشَیِتُں نِجَشَکْتِں جْناپَیِتُنْچیچّھَنْ یَدِ وِناشَسْیَ یوگْیانِ کْرودھَبھاجَنانِ پْرَتِ بَہُکالَں دِیرْگھَسَہِشْنُتامْ آشْرَیَتِ؛
23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу,
اَپَرَنْچَ وِبھَوَپْراپْتْیَرْتھَں پُورْوَّں نِیُکْتانْیَنُگْرَہَپاتْرانِ پْرَتِ نِجَوِبھَوَسْیَ باہُلْیَں پْرَکاشَیِتُں کیوَلَیِہُودِناں نَہِ بھِنَّدیشِنامَپِ مَدھْیادْ
24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
اَسْمانِوَ تانْیاہْوَیَتِ تَتْرَ تَوَ کِں؟
25 Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою,
ہوشییَگْرَنْتھے یَتھا لِکھِتَمْ آسْتے، یو لوکو مَمَ ناسِیتْ تَں وَدِشْیامِ مَدِییَکَں۔ یا جاتِ رْمےپْرِیا چاسِیتْ تاں وَدِشْیامْیَہَں پْرِیاں۔
26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“
یُویَں مَدِییَلوکا نَ یَتْریتِ واکْیَمَوچْیَتَ۔ اَمَریشَسْیَ سَنْتانا اِتِ کھْیاسْیَنْتِ تَتْرَ تے۔
27 А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться,
اِسْراییلِییَلوکیشُ یِشایِیوپِ واچَمیتاں پْراچارَیَتْ، اِسْراییلِییَوَںشاناں یا سَںکھْیا سا تُ نِشْچِتَں۔ سَمُدْرَسِکَتاسَںکھْیاسَمانا یَدِ جایَتے۔ تَتھاپِ کیوَلَں لوکَیرَلْپَیسْتْرانَں وْرَجِشْیَتے۔
28 бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“
یَتو نْیایینَ سْوَں کَرْمَّ پَریشَح سادھَیِشْیَتِ۔ دیشے سَایوَ سَںکْشیپانِّجَں کَرْمَّ کَرِشْیَتِ۔
29 І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“
یِشایِیوپَرَمَپِ کَتھَیاماسَ، سَینْیادھْیَکْشَپَریشینَ چیتْ کِنْچِنّودَشِشْیَتَ۔ تَدا وَیَں سِدومیوابھَوِشْیامَ وِنِشْچِتَں۔ یَدْوا وَیَمْ اَمورایا اَگَمِشْیامَ تُلْیَتاں۔
30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,
تَرْہِ وَیَں کِں وَکْشْیامَح؟ اِتَرَدیشِییا لوکا اَپِ پُنْیارْتھَمْ اَیَتَمانا وِشْواسینَ پُنْیَمْ اَلَبھَنْتَ؛
31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.
کِنْتْوِسْراییلّوکا وْیَوَسْتھاپالَنینَ پُنْیارْتھَں یَتَماناسْتَنْ نالَبھَنْتَ۔
32 Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння,
تَسْیَ کِں کارَنَں؟ تے وِشْواسینَ نَہِ کِنْتُ وْیَوَسْتھایاح کْرِیَیا چیشْٹِتْوا تَسْمِنْ سْکھَلَنَجَنَکے پاشانے پادَسْکھَلَنَں پْراپْتاح۔
33 як написано: „Ось Я кладу́ на Сіоні камінь спотика́ння та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоро́миться!“
لِکھِتَں یادرِشَمْ آسْتے، پَشْیَ پادَسْکھَلارْتھَں ہِ سِییونِ پْرَسْتَرَنْتَتھا۔ بادھاکارَنْچَ پاشانَں پَرِسْتھاپِتَوانَہَمْ۔ وِشْوَسِشْیَتِ یَسْتَتْرَ سَ جَنو نَ تْرَپِشْیَتے۔

< До римлян 9 >