До римлян 8
1 Тож немає тепер жодного о́суду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за Духом,
There is, therefore, now no condemnation for those who are in union with Christ Jesus;
2 бо зако́н Духа життя в Христі Ісусі визволив мене від зако́ну гріха й смерти.
for through your union with Christ Jesus, the Law of the life-giving Spirit has set you free from the Law of sin and death.
3 Бо що було неможливе для Закону, у чо́му був він безсилий тілом, — Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,
What Law could not do, in so far as our earthly nature weakened its action, God did, by sending his own Son, with a nature resembling our sinful nature, to atone for sin. He condemned sin in that earthly nature,
4 щоб ви́коналось ви́правдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за Духом.
so that the requirements of the Law might be satisfied in us who live now in obedience, not to our earthly nature, but to the Spirit.
5 Бо ті, хто ходить за тілом, ду́мають про тілесне, а хто за Духом — про духовне.
They who follow their earthly nature are earthly-minded, while they who follow the Spirit are spiritually minded.
6 Бо думка тілесна — то смерть, а думка духовна — життя та мир,
To be earthly-minded means death, to be spiritually minded means life and peace;
7 думка бо тілесна — ворожне́ча на Бога, бо не ко́риться Законові Божому, та й не може.
because to be earthly-minded is to be an enemy to God, for such a mind does not submit to the Law of God, nor indeed can it do so.
8 І ті, хто хо́дить за тілом, не можуть догодити Богові.
They who are earthly cannot please God.
9 А ви не в тілі, але в Дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.
You, however, are not earthly but spiritual, since the Spirit of God lives within you. Unless a person has the Spirit of Christ, they do not belong to Christ;
10 А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.
but, if Christ is within you, then, though the body is dead as a consequence of sin, the spirit is life as a consequence of righteousness.
11 А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, ожи́вить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.
And, if the Spirit of him who raised Jesus from the dead lives within you, he who raised Christ Jesus from the dead will give life even to your mortal bodies, through his Spirit living within you.
12 Тому́ то, браття, ми не боржники́ тіла, щоб жити за тілом;
So then, friends, we owe nothing to our earthly nature, that we should live in obedience to it.
13 бо коли живе́те за тілом, то маєте вмерти, а коли Духом умертвля́єте тілесні вчинки, то бу́дете жити.
If you live in obedience to your earthly nature, you will inevitably die; but if, by the power of the Spirit, you put an end to the evil habits of the body, you will live.
14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;
All who are guided by the Spirit of God are children of God.
15 бо не взяли́ ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа сині́вства, що через Нього кличемо: „Авва, Отче!“
For you did not receive the spirit of a slave, to fill you once more with fear, but the spirit of a child by adoption, which leads us to cry ‘Abba, our Father.’
16 Сам Цей Дух сві́дчить ра́зом із духом нашим, що ми — діти Божі.
The Spirit himself unites with our spirits in bearing witness to our being God’s children,
17 А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки ра́зом із Ним ми терпимо́, щоб разом із Ним і просла́витись.
and if children, then heirs – heirs of God, and joint heirs with Christ, since we share Christ’s sufferings in order that we may also share his glory.
18 Бо я ду́маю, що страждання тепе́рішнього ча́су нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.
I do not count the sufferings of our present life worthy of mention when compared with the glory that is to be revealed and bestowed on us.
19 Бо чека́ння створі́ння очікує з'я́влення синів Божих,
All nature awaits with eager expectation the appearing of the sons of God.
20 бо створі́ння покорилось марно́ті не добровільно, але через того, хто скори́в його, в надії,
For nature was made subject to imperfection – not by its own choice, but owing to him who made it so –
21 що й саме створіння ви́зволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.
yet not without the hope that some day nature, also, will be set free from enslavement to decay, and will attain to the freedom which will mark the glory of the children of God.
22 Бо знаємо, що все створі́ння ра́зом зідхає й ра́зом мучиться аж досі.
We know, indeed, that all nature alike has been groaning in the pains of labor to this very hour.
23 Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зача́ток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.
And not nature only; but we ourselves also, though we have already a first gift of the Spirit – we ourselves are inwardly groaning, while we eagerly await our full adoption as sons – the redemption of our bodies.
24 Надією бо ми спасли́ся. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що́ бачить, чому б того й наді́явся?
By our hope we were saved. But the thing hoped for is no longer an object of hope when it is before our eyes; for who hopes for what is before his eyes?
25 А коли сподіва́ємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.
But when we hope for what is not before our eyes, then we wait for it with patience.
26 Так само ж і Дух допомагає нам у наших не́мочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимо́вними зідха́ннями.
So, also, the Spirit supports us in our weakness. We do not even know how to pray as we should; but the Spirit himself pleads for us in sighs that can find no utterance.
27 А Той, Хто досліджує серця́, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.
Yet he who searches all our hearts knows what the Spirit’s meaning is, because the pleadings of the Spirit for Christ’s people are in accordance with his will.
28 І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.
But we do know that God causes all things to work together for the good of those who love him – those who have received the call in accordance with his purpose.
29 Бо кого Він передба́чив, тих і призна́чив, щоб були подібні до о́бразу Сина Його, щоб Він був перворі́дним поміж багатьма́ братами.
For those whom God chose from the first he also destined from the first to be transformed into likeness to his Son, so that his Son might be the eldest among many brothers and sisters.
30 А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і ви́правдав, а кого ви́правдав, тих і просла́вив.
And those whom God destined for this he also called; and those whom he called he also pronounced righteous; and those whom he pronounced righteous he also brought to glory.
31 Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?
What are we to say, then, in the light of all this? If God is on our side, who can there be against us?
32 Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, — як же не дав би Він нам із Ним і всього?
God did not withhold his own Son, but gave him up on behalf of us all; will he not, then, with him, freely give us all things?
33 Хто оска́ржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.
Who will bring a charge against any of God’s people? He who pronounces them righteous is God!
34 Хто ж той, що засу́джує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, — Він право́руч Бога, і Він і заступається за нас.
Who is there to condemn them? He who died for us is Christ Jesus! – or, rather, it was he who was raised from the dead, and who is now at God’s right hand and is even pleading on our behalf!
35 Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслі́дування, чи голод, чи нагота́, чи небезпека, чи меч?
Who is there to separate us from the love of the Christ? Will trouble, or difficulty, or persecution, or hunger, or nakedness, or danger, or the sword?
36 Як написано: „За Тебе нас цілий день умертвля́ють, нас уважають за овець, прирече́них на зако́лення“.
Scripture says – ‘For your sake we are being killed all the day long, We are regarded as sheep to be slaughtered.’
37 Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.
Yet amid all these things we more than conquer through him who loved us!
38 Бо я пересві́дчився, що ні смерть, ні життя, ні анголи́, ні вла́ди, ні тепе́рішнє, ні майбу́тнє, ні сили,
For I am persuaded that neither death, nor life, nor angels, nor archangels, nor the present, nor the future, nor any powers,
39 ні вишина́, ні глибина́, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!
nor height, nor depth, nor any other created thing, will be able to separate us from the love of God revealed in Christ Jesus, our Lord!
