До римлян 7
1 Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?
Surely, brothers, you know (for I am speaking to those who know what law means) that law governs a person only during his lifetime?
2 Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
For a married woman who has a husband is bound by law to her husband during his lifetime; but if her husband dies, she is released from the law of her husband.
3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.
So then, if during her husband lifetime, she unites herself with another man, she will be counted an adulteress; but if her husband dies, she is free from the Law, so that she is no adulteress, even if she unites herself with another man.
4 Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.
So also, my brother, you were made dead to the Law through the body of Christ; that you should be joined to another, even to Him who was raised from the dead that we might bear fruit for God.
5 Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.
For while we were unspiritual, the sinful passions, aroused by the Law, were ever active in every part of our bodies, leading us to bear fruit unto death.
6 А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.
But now we have been released from the Law, because we are dead to that in which we were held; so that we are now in thraldom in new and spiritual conditions, and not under the old written code.
7 Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.
What shall we say then? Is the Law sin? Certainly not. On the contrary I should not have become acquainted with sin had it not been for the Law; for except the Law had repeatedly said, "Thou shalt not lust," I should never have known the sin of lust.
8 Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
But when sin had gained a vantage-ground, by means of the commandment, it stirred up within me all manner of lust; for where there is no law, sin is dead.
9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
Once I lived apart from the Law, myself; but when the commandment came, sin revived, and I died;
10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
and the very commandment which should have meant life, this I found to mean death.
11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.
For sin, when it had gained a vantage-ground through the commandment, beguiled me, and through it slew me.
12 Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
So then the Law is holy, and the commandment is holy and righteous and good.
13 Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.
Did then that which was good become for me death? Never! but sin did; that it might be manifest as sin, by that the unutterable malignity of sin might become plain through the commandment.
14 Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.
For we know that the Law is spiritual; but as for me, I am a creature of flesh, bought and sold under the dominion of sin.
15 Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.
For what I perform I know not; what I practise is not what I intend to do, but what I detest, that I habitually do.
16 А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,
If then I habitually do what I do not intend to do, I am consenting to the Law, that it is right.
17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
And now it is longer I myself who do the deed, but it is sin which has its home in me.
18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.
For I know that in me, that is in my flesh, no good thing has its home; for while to will is present with me, to carry out that which is right is not.
19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
For the good that I intend to do, I do not; but the evil which I do not; but the evil which I do not intend to do, that I am ever practising.
20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
But if I do the very thing I do not intend to do, it is no more I who practise it, but sin which has its home in me.
21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.
I find, then, this law, that when I intend to do good, evil is ever present with me.
22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,
For in my inmost self I delight in the law of God;
23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.
but I find a different law in my bodily faculties, waging war with the law of my will, and taking me prisoner to that law of sin which is in my bodily faculties.
24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?
Oh, wretched man that I am! Who shall deliver me from this slave of death?
25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.
Oh, thank God! it is through Jesus Christ our Lord. So then I myself in my will am in thraldom to the law of God; yet in my animal nature I am in thraldom to the law of sin.
