До римлян 4
1 Що ж, скажемо, знайшов Авраа́м, наш отець за тілом?
Šta æemo dakle reæi za Avraama, oca svojega, da je po tijelu našao?
2 Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу, та не в Бога.
Jer ako se Avraam djelima opravda, ima hvalu, ali ne u Boga.
3 Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“.
Jer šta govori pismo? Vjerova Avraam Bogu, i primi mu se u pravdu.
4 А заплата викона́вцеві не рахується з милости, але з обов'язку.
A onome koji radi ne broji se plata po milosti nego po dugu.
5 А тому́, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.
A onome koji ne radi a vjeruje onoga koji pravda bezbožnika, prima se vjera njegova u pravdu.
6 Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл:
Kao što i David govori da je blago èovjeku kome Bog prima pravdu bez djela zakona:
7 „Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.
Blago onima kojima se oprostiše bezakonja, i kojima se grijesi prikriše.
8 Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“
Blago èovjeku kome Gospod ne prima grijeha.
9 Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“.
Ovo dakle blaženstvo ili je u obrezanju ili u neobrezanju? Jer govorimo da se Avraamu primi vjera u pravdu.
10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!
Kako mu se dakle primi? ili kad je bio u obrezanju ili neobrezanju? Ne u obrezanju nego u neobrezanju.
11 І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,
I primi znak obrezanja kao peèat pravde vjere koju imaše u neobrezanju, da bi bio otac sviju koji vjeruju u neobrezanju; da se i njima primi u pravdu;
12 і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.
I da bi bio otac obrezanja ne samo onima koji su od obrezanja, nego i onima koji hode po stopama vjere koja bješe u neobrezanju oca našega Avraama.
13 Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри.
Jer obeæanje Avraamu ili sjemenu njegovu da bude našljednik svijetu ne bi zakonom nego pravdom vjere.
14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця.
Jer ako su našljednici oni koji su od zakona, propade vjera, i pokvari se obeæanje.
15 Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу.
Jer zakon gradi gnjev; jer gdje nema zakona nema ni prijestupa.
16 Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам,
Zato od vjere da bude po milosti da obeæanje tvrdo ostane svemu sjemenu, ne samo koje je od zakona nego i koje je od vjere Avraama, koji je otac svima nama,
17 як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе, “— перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.
Kao što stoji napisano: postavih te oca mnogijem narodima) pred Bogom kome vjerova, koji oživljuje mrtve, i zove ono što nije kao ono što jest:
18 Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“
On vjerova na nad kad se nije bilo nièemu nadati da æe on biti otac mnogijem narodima, kao što mu bješe reèeno: tako æe biti sjeme tvoje.
19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу,
I ne oslabivši vjerom ne pogleda ni na svoje veæ umoreno tijelo, jer mu bješe negdje oko sto godina, ni na mrtvost Sarine materice.
20 і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові,
I za obeæanje Božije ne posumnja se nevjerovanjem, nego ojaèa u vjeri, i dade slavu Bogu.
21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.
I znadijaše jamaèno da što obeæa kadar je i uèiniti.
22 Тому й „залічено це йому в праведність“.
Zato se i primi njemu u pravdu.
23 Та не написано за нього одно́го, що залічено йому,
Ali nije pisano za njega jednoga samo da mu se primi,
24 а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,
Nego i za nas, kojima æe se primiti ako vjerujemo onoga koji vaskrse Isusa Hrista Gospoda našega iz mrtvijeh,
25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для ви́правдання нашого.
Koji se predade za grijehe naše, i ustade za opravdanje naše.
