До римлян 4
1 Що ж, скажемо, знайшов Авраа́м, наш отець за тілом?
What shall we say then that Abraham hath found, who is our father according to the flesh.
2 Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу, та не в Бога.
For if Abraham were justified by works, he hath whereof to glory, but not before God.
3 Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“.
For what saith the scripture? Abraham believed God, and it was reputed to him unto justice.
4 А заплата викона́вцеві не рахується з милости, але з обов'язку.
Now to him that worketh, the reward is not reckoned according to grace, but according to debt.
5 А тому́, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.
But to him that worketh not, yet believeth in him that justifieth the ungodly, his faith is reputed to justice, according to the purpose of the grace of God.
6 Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл:
As David also termeth the blessedness of a man, to whom God reputeth justice without works:
7 „Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.
Blessed are they whose iniquities are forgiven, and whose sins are covered.
8 Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“
Blessed is the man to whom the Lord hath not imputed sin.
9 Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“.
This blessedness then, doth it remain in the circumcision only, or in the uncircumcision also? For we say that unto Abraham faith was reputed to justice.
10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!
How then was it reputed? When he was in circumcision, or in uncircumcision? Not in circumcision, but in uncircumcision.
11 І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,
And he received the sign of circumcision, a seal of the justice of the faith, which he had, being uncircumcised; that he might be the father of all them that believe, being uncircumcised, that unto them also it may be reputed to justice:
12 і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.
And might be the father of circumcision; not to them only, that are of the circumcision, but to them also that follow the steps of the faithful, that is in the uncircumcision of our father Abraham.
13 Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри.
For not through the law was the promise to Abraham, or to his seed, that he should be heir of the world; but through the justice of faith.
14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця.
For if they who are of the law be heirs, faith is made void, the promise is made of no effect.
15 Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу.
For the law worketh wrath. For where there is no law, neither is there transgression.
16 Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам,
Therefore is it of faith, that according to grace the promise might be firm to all the seed; not to that only which is of the law, but to that also which is of the faith of Abraham, who is the father of us all,
17 як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе, “— перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.
(As it is written: I have made thee a father of many nations, ) before God, whom he believed, who quickeneth the dead; and calleth those things that are not, as those that are.
18 Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“
Who against hope believed in hope; that he might be made the father of many nations, according to that which was said to him: So shall thy seed be.
19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу,
And he was not weak in faith; neither did he consider his own body now dead, whereas he was almost an hundred years old, nor the dead womb of Sara.
20 і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові,
In the promise also of God he staggered not by distrust; but was strengthened in faith, giving glory to God:
21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.
Most fully knowing, that whatsoever he has promised, he is able also to perform.
22 Тому й „залічено це йому в праведність“.
And therefore it was reputed to him unto justice.
23 Та не написано за нього одно́го, що залічено йому,
Now it is not written only for him, that it was reputed to him unto justice,
24 а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,
But also for us, to whom it shall be reputed, if we believe in him, that raised up Jesus Christ, our Lord, from the dead,
25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для ви́правдання нашого.
Who was delivered up for our sins, and rose again for our justification.
