До римлян 3
1 Отож, що́ має більшого юдей, або яка ко́ристь від обрі́зання?
Quid ergo amplius Judæo est? aut quæ utilitas circumcisionis?
2 Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були́ Слова́ Божі.
Multum per omnem modum. Primum quidem quia credita sunt illis eloquia Dei.
3 Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу?
Quid enim si quidam illorum non crediderunt? numquid incredulitas illorum fidem Dei evacuabit? Absit.
4 Зо́всім ні! Бож Бог правдивий, а кожна люди́на неправдива, як написано: „Щоб був Ти ви́правданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися“.
Est autem Deus verax: omnis autem homo mendax, sicut scriptum est: [Ut justificeris in sermonibus tuis: et vincas cum judicaris.]
5 А коли наша неправедність виставляє праведність Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедгливий, коли гнів виявляє? Говорю́ по-лю́дському.
Si autem iniquitas nostra justitiam Dei commendat, quid dicemus? Numquid iniquus est Deus, qui infert iram?
6 Зо́всім ні! Бож як Бог судитиме світ?
secundum hominem dico. Absit. Alioquin quomodo judicabit Deus hunc mundum?
7 Бо коли Божа правда через мою неправду збі́льшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника?
Si enim veritas Dei in meo mendacio abundavit in gloriam ipsius: quid adhuc et ego tamquam peccator judicor?
8 І чи не так, як нас лають, і як деякі гово́рять, ніби ми кажемо: „Робімо зле, щоб вийшло добре?“Справедливий о́суд на таких!
et non (sicut blasphemamur, et sicut aiunt quidam nos dicere) faciamus mala ut veniant bona: quorum damnatio justa est.
9 То що ж? Маємо перевагу? Анітро́хи! Бож ми перед тим довели́, що юдеї й ге́ллени — усі під гріхом,
Quid ergo? præcellimus eos? Nequaquam. Causati enim sumus Judæos et Græcos omnes sub peccato esse,
10 як написано: „Нема праведного ані о́дного;
sicut scriptum est: [Quia non est justus quisquam:
11 нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, —
non est intelligens, non est requirens Deum.
12 усі повідступа́ли, ра́зом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одно́го!
Omnes declinaverunt, simul inutiles facti sunt: non est qui faciat bonum, non est usque ad unum.
13 Гріб відкритий — їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губа́х,
Sepulchrum patens est guttur eorum, linguis suis dolose agebant: venenum aspidum sub labiis eorum:
14 уста́ їхні повні прокляття й гірко́ти!
quorum os maledictione, et amaritudine plenum est:
15 Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати,
veloces pedes eorum ad effundendum sanguinem:
16 руїна та злидні на їхніх дорогах,
contritio et infelicitas in viis eorum:
17 а дороги миру вони не пізнали!
et viam pacis non cognoverunt:
18 Нема страху Божого перед очима їхніми“.
non est timor Dei ante oculos eorum.]
19 А ми знаємо, що скільки гово́рить Зако́н, він говорить до тих, хто під Зако́ном, щоб замкнути всякі уста́, і щоб став увесь світ винний Богові.
Scimus autem quoniam quæcumque lex loquitur, iis, qui in lege sunt, loquitur: ut omne os obstruatur, et subditus fiat omnis mundus Deo:
20 Бо жодне тіло ділами Зако́ну не ви́правдається перед Ним, — Зако́ном бо гріх пізнається.
quia ex operibus legis non justificabitur omnis caro coram illo. Per legem enim cognitio peccati.
21 А тепер, без Зако́ну, праведність Божа з'вилась, про яку свідчать Зако́н і Пророки.
Nunc autem sine lege justitia Dei manifestata est: testificata a lege et prophetis.
22 А Божа праведність через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає,
Justitia autem Dei per fidem Jesu Christi in omnes et super omnes qui credunt in eum: non enim est distinctio:
23 бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,
omnes enim peccaverunt, et egent gloria Dei.
24 але дарма́ виправдуються Його благода́ттю, через відку́плення, що в Ісусі Христі,
Justificati gratis per gratiam ipsius, per redemptionem quæ est in Christo Jesu,
25 що Його Бог дав у жертву прими́рення в крові Його через віру, щоб виявити Свою праведність через відпу́щення давніше вчинених гріхів,
quem proposuit Deus propitiationem per fidem in sanguine ipsius, ad ostensionem justitiæ suæ propter remissionem præcedentium delictorum
26 за довготерпі́ння Божого, щоб виявити Свою праведність за теперішнього ча́су, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса.
in sustentatione Dei, ad ostensionem justitiæ ejus in hoc tempore: ut sit ipse justus, et justificans eum, qui est ex fide Jesu Christi.
27 Тож де похвальба́? Виключена. Яким зако́ном? Законом діл? Ні, але зако́ном віри.
Ubi est ergo gloriatio tua? Exclusa est. Per quam legem? Factorum? Non: sed per legem fidei.
28 Отож, ми визнаємо, що люди́на виправдується вірою, — без діл Зако́ну.
Arbitramur enim justificari hominem per fidem sine operibus legis.
29 Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган,
An Judæorum Deus tantum? nonne et gentium? Immo et gentium:
30 бо є один тільки Бог, що ви́правдає обрізання з віри й необрізання через віру.
quoniam quidem unus est Deus, qui justificat circumcisionem ex fide, et præputium per fidem.
31 Тож чи не нищимо ми Зако́на вірою? Зо́всім ні, — але зміцнюємо Зако́на.
Legem ergo destruimus per fidem? Absit: sed legem statuimus.
