До римлян 15
1 Ми, сильні, повинні не́сти слабості безсилих, а не собі догоджати.
We, the strong, ought to take on our own shoulders the weaknesses of those who are not strong, and not merely to please ourselves.
2 Кожен із нас нехай догоджа́є ближньому на добро для збудува́ння.
Let each of us please our neighbor for our neighbor’s good, to help in the building up of their character.
3 Бо й Христос не Собі догоджав, але як написано: „Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене“.
Even the Christ did not please himself! On the contrary, as scripture says of him – ‘The reproaches of those who were reproaching you fell upon me.’
4 А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писа́ння ми мали надію.
Whatever was written in the scriptures in days gone by was written for our instruction, so that, through patient endurance, and through the encouragement drawn from the scriptures, we might hold fast to our hope.
5 А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом,
And may God, the giver of this patience and this encouragement, grant you to be united in sympathy in Christ,
6 щоб ви однодушно, одними у́стами сла́вили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.
so that with one heart and one voice you may praise the God and Father of Jesus Christ, our Lord.
7 Приймайте тому́ один о́дного, як і Христос прийняв нас до Божої слави.
Therefore always receive one another as friends, just as the Christ himself received us, to the glory of God.
8 Кажу́ ж, що Христос для обрі́заних став за слу́жку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обі́тниці,
For I tell you that Christ, in vindication of God’s truthfulness, has become a minister of the covenant of circumcision, so that he may fulfill the promises made to our ancestors,
9 а для поган — щоб сла́вили Бога за милосердя, як написано: „Тому́ я хвали́тиму Тебе, Господи, серед поган, і Ім'я́ Твоє буду виспівувати!“
and that the Gentiles also may praise God for his mercy. As scripture says – ‘Therefore will I make acknowledgment to you among the Gentiles and sing in honor of your name.’
10 І ще каже: „Тіштесь, погани, з наро́дом Його!“
And again it says – ‘Rejoice, you Gentiles, with God’s people.’
11 І ще: „Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди!“
And yet again – ‘Praise the Lord, all you Gentiles, and let all Peoples sing his praises.’
12 І ще каже Ісая: „Буде корінь Єссе́їв, що постане, щоб панува́ти над поганами, — погани на Нього надіятись бу́дуть!“
Again, Isaiah says – ‘There will be a Scion of the house of Jesse, One who is to arise to rule the Gentiles; on him will the Gentiles rest their hopes.’
13 Бог же надії нехай вас напо́внить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагати́лись надією, силою Духа Святого!
May God, who inspires our hope, grant you perfect happiness and peace in your faith, until you are filled with this hope by the power of the Holy Spirit.
14 І я про вас сам пересві́дчений, браття мої, що й самі ви повні до́брости, напо́внені всяким знання́м, і можете й один о́дного навчати.
I am persuaded, my friends – yes, I Paul, with regard to you – that you are yourselves full of kindness, furnished with all Christian learning, and well able to give advice to one another.
15 А писав я вам почасти трохи сміліше, якби вам нагадуючи благода́ттю, що да́на мені від Бога,
But in parts of this letter I have expressed myself somewhat boldly – by way of refreshing your memories –
16 щоб був я слугою Христа Ісуса між поганами, і виконував святу службу Єва́нгелії Божої, щоб прино́шення поган стало приємне й освячене Духом Святим.
because of the charge with which God has entrusted me, that I should be an assistant of Christ Jesus to go to the Gentiles – that I should act as a priest of God’s good news, so that the offering up of the Gentiles may be an acceptable sacrifice, consecrated by the Holy Spirit.
17 Тож маю я чим похвалитись у Христі Ісусі, щодо Божих речей,
It is, then, through my union with Christ Jesus that I have a proud confidence in my work for God.
18 бо не смію казати того, чого не зробив через мене Христос на по́слух поган, словом і чином,
For I will not dare to speak of anything but what Christ has done through me to win the obedience of the Gentiles –
19 силою ознак і чудес, силою Духа Божого, так що я поши́рив Єва́нгелію Христову від Єрусалиму й околиць аж до Іллі́ріка.
by my words and actions, through the power displayed in signs and marvels, and through the power of the Holy Spirit. And so, starting from Jerusalem and going as far as Illyria, I have told in full the good news of the Christ;
20 При то́му пильнував я звіщати Єва́нгелію не там, де Христове Ім'я́ було знане, щоб не будувати на основі чужій,
yet always with the ambition to tell the good news where Christ’s name had not previously been heard, so as to avoid building on another’s foundations.
21 але як написано: „Кому не звіщалось про Нього, побачать, і ті, хто не чув, зрозуміють!“
But as scripture says – ‘They to whom he had never been proclaimed will see; and they who have never heard will understand!’
22 Тому́ часто я мав перешкоди, щоб прибути до вас.
That is why I have so often been prevented from coming to you.
23 А тепер, не маючи більше місця в країнах оцих, але з давніх літ мавши бажа́ння прибути до вас,
But now there are no further openings for me in these parts, and I have for several years been longing to come to you whenever I may be going to Spain.
24 коли тільки піду́ до Еспа́нії, прибу́ду до вас. Бо маю надію, як бу́ду прохо́дити, побачити вас, і що ви проведе́те мене туди, коли перше почасти матиму я задово́лення з вами побути.
For my hope is to visit you on my journey, and then to be sent on my way by you, after I have first partly satisfied myself by seeing something of you.
25 А тепер я йду до Єрусалиму послужити святим,
Just now, however, I am on my way to Jerusalem, to take help to Christ’s people there.
26 бо Македо́нія й Аха́я ви́знали за добре подати деяку поміч незаможним святим, що в Єрусалимі живуть.
For Macedonia and Greece have been glad to make a collection for the poor among Christ’s people at Jerusalem.
27 Бо ви́знали за добре, та й боржники́ вони їхні. Бо коли погани стали спільника́ми в їх духовнім, то повинні й у тілеснім послужити їм.
Yes, they were glad to do so; and indeed it is a duty which they owe to them. For the Gentile converts who have shared their spiritual blessings are in duty bound to minister to them in the things of this world.
28 Як це докінчу́ та достачу їм плід цей, тоді через ваше місто я піду́ до Еспа́нії.
When I have settled this matter, and have secured for the poor at Jerusalem the enjoyment of these benefits, I will go, by way of you, to Spain.
29 І знаю, що коли прийду́ до вас, то прийду́ в повноті́ Христового благослове́ння.
And I know that, when I come to you, it will be with a full measure of blessing from Christ.
30 Благаю ж вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов'ю Духа, — помагайте мені в моли́твах за мене до Бога,
I beg you, then, friends, by Jesus Christ, our Lord, and by the love inspired by the Spirit, to join me in earnest prayer to God on my behalf.
31 щоб мені ви́зволитися від неслухня́них в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі була́ приємна святим,
Pray that I may be rescued from those in Judea who reject the faith, and that the help which I am taking to Jerusalem may prove acceptable to Christ’s people;
32 щоб із волі Божої з радістю прийти до вас і відпочи́ти з вами!
so that, God willing, I may be able to come to you with a joyful heart, and enjoy some rest among you.
33 А Бог миру нехай буде зо всіма́ вами. Амі́нь.
May God, the giver of peace, be with you all. Amen.
