До римлян 14
1 Слабо́го в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди.
Now accept one who is weak in faith, but not for disputes over opinions.
2 Один бо вірує, що можна їсти все, а не́мічний споживає ярину́.
One man has faith to eat all things, but he who is weak eats only vegetables.
3 Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, — Бог бо прийняв його.
Do not let him who eats despise him who does not eat. Do not let him who does not eat judge him who eats, for God has accepted him.
4 Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він усто́їть, бо має Бог силу поставити його.
Who are you who judge another’s servant? To his own lord he stands or falls. Yes, he will be made to stand, for God has power to make him stand.
5 Один вирі́знює день від дня, інший же про кожен день судить одна́ково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переко́нання.
One man esteems one day as more important. Another esteems every day alike. Let each man be fully assured in his own mind.
6 Хто вважає на день, — для Господа вважає, а хто не вважає на день, — для Господа не вважає. Хто їсть, — для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, — для Господа не їсть, і дякує Богові.
He who observes the day, observes it to the Lord; and he who does not observe the day, to the Lord he does not observe it. He who eats, eats to the Lord, for he gives God thanks. He who does not eat, to the Lord he does not eat, and gives God thanks.
7 Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе.
For none of us lives to himself, and none dies to himself.
8 Бо коли живемо́ — для Господа живемо́, і коли вмира́ємо — для Господа вмираємо. І чи живемо́, чи вмира́ємо — ми Господні!
For if we live, we live to the Lord. Or if we die, we die to the Lord. If therefore we live or die, we are the Lord’s.
9 Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими.
For to this end Christ died, rose, and lived again, that he might be Lord of both the dead and the living.
10 А ти на́що осуджуєш брата свого́? Чи чого ти пого́рджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим.
But you, why do you judge your brother? Or you again, why do you despise your brother? For we will all stand before the judgment seat of Christ.
11 Бо написано: „Я живу, каже Госпо́дь, і схи́литься кожне коліно передо Мною, і ви́знає Бога кожен язик!“
For it is written, “‘As I live,’ says the Lord, ‘to me every knee will bow. Every tongue will confess to God.’”
12 Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові.
So then each one of us will give account of himself to God.
13 Отож, не будемо більше осуджувати один о́дного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотика́ння та спокуси.
Therefore let’s not judge one another any more, but judge this rather, that no man put a stumbling block in his brother’s way, or an occasion for falling.
14 Я знаю, і пересвідчений у Господі Ісусі, що нема нічо́го нечистого в само́му собі; тільки коли хто вважає що за нечисте, тому́ воно нечисте.
I know and am persuaded in the Lord Jesus that nothing is unclean of itself; except that to him who considers anything to be unclean, to him it is unclean.
15 Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю пово́дишся ти, — не губи своєю поживою того́, за кого Христос був умер.
Yet if because of food your brother is grieved, you walk no longer in love. Do not destroy with your food him for whom Christ died.
16 Нехай ваше добре не зневажа́ється.
Then do not let your good be slandered,
17 Бо Царство Боже не пожи́ва й питво́, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім.
for God’s Kingdom is not eating and drinking, but righteousness, peace, and joy in the Holy Spirit.
18 Хто цим служить Христові, той Богові милий і шано́ваний поміж людьми́.
For he who serves Christ in these things is acceptable to God and approved by men.
19 Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудува́ння один о́дного!
So then, let’s follow after things which make for peace, and things by which we may build one another up.
20 Не руйнуй діла Божого ради поживи, — усе бо чисте, але зле люди́ні, що їсть на спотика́ння.
Do not overthrow God’s work for food’s sake. All things indeed are clean, however it is evil for that man who creates a stumbling block by eating.
21 Добре не їсти м'яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гірши́ться, або споку́шується, або слабне.
It is good to not eat meat, drink wine, nor do anything by which your brother stumbles, is offended, or is made weak.
22 Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробо́вується!
Do you have faith? Have it to yourself before God. Happy is he who does not judge himself in that which he approves.
23 А хто має сумнів, коли їсть, буде осу́джений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх.
But he who doubts is condemned if he eats, because it is not of faith; and whatever is not of faith is sin.
