До римлян 13
1 Нехай кожна люди́на ко́риться вищій вла́ді, бо немає вла́ди, як не від Бога, і вла́ди існуючі встановлені від Бога.
Кожна людина нехай підкоряється вищій владі, бо немає влади, крім тієї, яку встановив Бог. [Влади], які існують, були встановлені Богом.
2 Тому той, хто противиться вла́ді, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі ві́зьмуть о́суд на себе.
Отже, той, хто противиться владі, противиться Божому порядку, а ті, хто противиться, накликають на себе суд.
3 Бо володарі — по́страх не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися вла́ди? Роби добро, і матимеш похвалу́ від неї,
Адже правителі не страшні для тих, хто чинить добрі діла, а для тих, хто чинить зло. Хочеш не боятися влади? Тоді роби те, що добре, й отримаєш похвалу від неї.
4 бо володар — Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо неда́рмо він носить меча́, він бо Божий слуга, ме́сник у гніві злочи́нцеві!
Бо [правитель] – це служитель Бога тобі на добро. Але якщо будеш чинити зло, бійся, бо недаремно він носить меч. Він слуга Божий, месник, який приносить покарання тому, хто чинить зло.
5 Тому треба кори́тися не тільки ради стра́ху кари, але й ради сумління.
Отже, потрібно підкорятися не лише через [страх його] гніву, але й через сумління.
6 Через це ви й пода́тки даєте, бо вони служи́телі Божі, саме тим за́вжди зайняті.
Тому ви й платите податки, бо [влада] – Божі слуги, які постійно зайняті своїми обов’язками.
7 Тож віддайте належне усім: кому податок — податок, кому ми́то — мито, кому страх — страх, кому честь — честь.
Віддайте всім належне: кому податок – податок, кому мито – мито, кому повагу – повагу, кому пошану – пошану.
8 Не будьте винні ніко́му нічо́го, крім того, щоб любити один о́дного. Бо хто іншого любить, той виконав Зако́на.
Нікому нічого не будьте винні, окрім взаємної любові, бо хто любить іншого, той виконав Закон.
9 Бо заповіді: „Не чини пере́любу“, „Не вбивай“, „Не кради́“, „Не свідку́й неправдиво“, „Не пожада́й“й які інші, вони мі́стяться всі в цьому слові: „Люби свого бли́жнього, як самого себе!“
Адже заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не вкради», «Не бажай» і будь-яка інша заповідь містяться в цьому слові: «Люби ближнього свого, як самого себе».
10 Любов не чинить зла ближньому, тож любов — викона́ння Зако́ну.
Любов не чинить ближньому зла. Тому любов – це і є виконання Закону.
11 І це тому́, що знаєте час, що пора нам уже пробуди́тись від сну. Бо тепер спасі́ння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували.
Тим більше ви знаєте, [який це] час, що вже настала пора прокинутися від сну, бо наше спасіння ближче зараз, ніж коли ми повірили.
12 Ніч минула, а день набли́зився, тож відкиньмо вчинки те́мряви й зодягнімось у зброю світла.
Ніч майже закінчилася, і наближається день. Тож відкиньмо діла темряви й зодягнімось у зброю світла.
13 Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'я́нстві, не в пере́любі та розпусті, не в сварні́ та за́здрощах,
Поводьмося пристойно, як удень, не в гульні та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварках та заздрощах.
14 але зодягні́ться Господом Ісусом Христо́м, а дого́дження тілу не обе́ртайте на пожадли́вість!
Але зодягніться в Господа Ісуса Христа і турботу про тіло не перетворюйте в пристрасть.
