До римлян 12
1 Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, — повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,
obsecro itaque vos fratres per misericordiam Dei ut exhibeatis corpora vestra hostiam viventem sanctam Deo placentem rationabile obsequium vestrum
2 і не стосу́йтесь до віку цього, але перемініться відно́вою вашого розуму, щоб пізнати вам, що́ то є воля Божа, — добро, приємність та доскона́лість. (aiōn g165)
et nolite conformari huic saeculo sed reformamini in novitate sensus vestri ut probetis quae sit voluntas Dei bona et placens et perfecta (aiōn g165)
3 Через да́ну мені благода́ть кажу́ кожному з вас не ду́мати про себе більш, ніж належить ду́мати, але ду́мати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділи́в.
dico enim per gratiam quae data est mihi omnibus qui sunt inter vos non plus sapere quam oportet sapere sed sapere ad sobrietatem unicuique sicut Deus divisit mensuram fidei
4 Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове ді́яння,
sicut enim in uno corpore multa membra habemus omnia autem membra non eundem actum habent
5 так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один о́дному члени.
ita multi unum corpus sumus in Christo singuli autem alter alterius membra
6 І ми маємо різні да́ри, згідно з благода́ттю, да́ною нам: коли пророцтво — то виконуй його́ в міру віри,
habentes autem donationes secundum gratiam quae data est nobis differentes sive prophetiam secundum rationem fidei
7 а коли служіння — будь на служі́ння, коли вчитель — на навча́ння,
sive ministerium in ministrando sive qui docet in doctrina
8 коли втіши́тель — на потіша́ння, хто подає — у простоті, хто голову́є — то з пильністю, хто милосе́рдствує — то з привітністю!
qui exhortatur in exhortando qui tribuit in simplicitate qui praeest in sollicitudine qui miseretur in hilaritate
9 Любов нехай буде нелицемірна; нена́видьте зло та тулі́ться до доброго!
dilectio sine simulatione odientes malum adherentes bono
10 Любіть один о́дного братньою любов'ю; випереджа́йте один о́дного пошаною!
caritatem fraternitatis invicem diligentes honore invicem praevenientes
11 У ре́вності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господе́ві,
sollicitudine non pigri spiritu ferventes Domino servientes
12 тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві,
spe gaudentes in tribulatione patientes orationi instantes
13 беріть у́діл у потребах святих, будьте гостинні до чужи́нців!
necessitatibus sanctorum communicantes hospitalitatem sectantes
14 Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте!
benedicite persequentibus benedicite et nolite maledicere
15 Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!
gaudere cum gaudentibus flere cum flentibus
16 Ду́майте між собою одна́ково; не величайтеся, але́ наслідуйте слухня́них; „не вважайте за мудрих себе!“
id ipsum invicem sentientes non alta sapientes sed humilibus consentientes nolite esse prudentes apud vosmet ipsos
17 Не платіть ніко́му злом за зло, дбайте про добре перед усіма́ людьми́!
nulli malum pro malo reddentes providentes bona non tantum coram Deo sed etiam coram omnibus hominibus
18 Коли можливо, якщо це залежить від вас — живіть у мирі зо всіма́ людьми́!
si fieri potest quod ex vobis est cum omnibus hominibus pacem habentes
19 Не мстіться самі, улю́блені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“.
non vosmet ipsos defendentes carissimi sed date locum irae scriptum est enim mihi vindictam ego retribuam dicit Dominus
20 Отож, як твій ворог голодний, — нагодуй його; як він пра́гне, — напій його, бо, роблячи це, ти згорта́єш розпа́лене ву́гілля йому на голову.
sed si esurierit inimicus tuus ciba illum si sitit potum da illi hoc enim faciens carbones ignis congeres super caput eius
21 Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!
noli vinci a malo sed vince in bono malum
