До римлян 12
1 Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, — повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,
Obsecro itaque vos fratres per misericordiam Dei, ut exhibeatis corpora vestra hostiam viventem, sanctam, Deo placentem, rationabile obsequium vestrum.
2 і не стосу́йтесь до віку цього, але перемініться відно́вою вашого розуму, щоб пізнати вам, що́ то є воля Божа, — добро, приємність та доскона́лість. (aiōn g165)
Et nolite conformari huic sæculo, sed reformamini in novitate sensus vestri: ut probetis quæ sit voluntas Dei bona, et beneplacens, et perfecta. (aiōn g165)
3 Через да́ну мені благода́ть кажу́ кожному з вас не ду́мати про себе більш, ніж належить ду́мати, але ду́мати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділи́в.
Dico enim per gratiam quæ data est mihi, omnibus qui sunt inter vos: Non plus sapere quam oportet sapere, sed sapere ad sobrietatem: et unicuique sicut Deus divisit mensuram fidei.
4 Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове ді́яння,
Sicut enim in uno corpore multa membra habemus, omnia autem membra non eumdem actum habent:
5 так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один о́дному члени.
ita multi unum corpus sumus in Christo, singuli autem alter alterius membra.
6 І ми маємо різні да́ри, згідно з благода́ттю, да́ною нам: коли пророцтво — то виконуй його́ в міру віри,
Habentes autem donationes secundum gratiam, quæ data est nobis, differentes: sive prophetiam secundum rationem fidei,
7 а коли служіння — будь на служі́ння, коли вчитель — на навча́ння,
sive ministerium in ministrando, sive qui docet in doctrina,
8 коли втіши́тель — на потіша́ння, хто подає — у простоті, хто голову́є — то з пильністю, хто милосе́рдствує — то з привітністю!
qui exhortatur in exhortando, qui tribuit in simplicitate, qui præest in sollicitudine, qui miseretur in hilaritate.
9 Любов нехай буде нелицемірна; нена́видьте зло та тулі́ться до доброго!
Dilectio sine simulatione: Odientes malum, adhærentes bono:
10 Любіть один о́дного братньою любов'ю; випереджа́йте один о́дного пошаною!
charitate fraternitatis invicem diligentes: Honore invicem prævenientes:
11 У ре́вності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господе́ві,
Solicitudine non pigri: spiritu ferventes: Domino servientes:
12 тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві,
Spe gaudentes: In tribulatione patientes: Orationi instantes:
13 беріть у́діл у потребах святих, будьте гостинні до чужи́нців!
Necessitatibus sanctorum communicantes: Hospitalitatem sectantes.
14 Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте!
Benedicite persequentibus vos: benedicite, et nolite maledicere.
15 Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!
Gaudere cum gaudentibus, flere cum flentibus:
16 Ду́майте між собою одна́ково; не величайтеся, але́ наслідуйте слухня́них; „не вважайте за мудрих себе!“
Idipsum invicem sentientes: Non alta sapientes, sed humilibus consentientes. Nolite esse prudentes apud vosmetipsos:
17 Не платіть ніко́му злом за зло, дбайте про добре перед усіма́ людьми́!
Nulli malum pro malo reddentes: providentes bona non tantum coram Deo, sed etiam coram omnibus hominibus.
18 Коли можливо, якщо це залежить від вас — живіть у мирі зо всіма́ людьми́!
Si fieri potest, quod ex vobis est, cum omnibus hominibus pacem habentes:
19 Не мстіться самі, улю́блені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“.
Non vosmetipsos defendentes charissimi, sed date locum iræ. Scriptum est enim: Mihi vindicta: ego retribuam, dicit Dominus.
20 Отож, як твій ворог голодний, — нагодуй його; як він пра́гне, — напій його, бо, роблячи це, ти згорта́єш розпа́лене ву́гілля йому на голову.
Sed si esurierit inimicus tuus, ciba illum: si sitit, potum da illi: hoc enim faciens, carbones ignis congeres super caput eius.
21 Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!
Noli vinci a malo, sed vince in bono malum.
