До римлян 10
1 Браття, бажа́ння мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасі́ння.
Brothers, the pleasure indeed of my heart, and my supplication that [is] to God for Israel, is—for salvation;
2 Бо я свідчу їм, що вони мають ре́вність про Бога, але не за розумом.
for I bear them testimony that they have a zeal of God, but not according to knowledge,
3 Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.
for not knowing the righteousness of God, and seeking to establish their own righteousness, they did not submit to the righteousness of God.
4 Бо кінець Зако́ну — Христос на праведність кожному, хто вірує.
For Christ is an end of law for righteousness to everyone who is believing,
5 Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що „люди́на, яка його виконує, буде ним жити“.
for Moses describes the righteousness that [is] of the Law, that, “The man who did them will live in them,”
6 А про праведність, що від віри, говорить так: „Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо?“цебто зве́сти додолу Христа,
and the righteousness of faith thus speaks: “You may not say in your heart, Who will go up to Heaven?” (that is, to bring Christ down)
or, “Who will go down to the abyss?” (that is, to bring up Christ out of the dead). (Abyssos g12)
8 Але що каже ще? „Бли́зько тебе слово, — в устах твоїх і в серці твоїм“, цебто слово віри, що його проповідуємо.
But what does it say? “The saying is near you—in your mouth, and in your heart”: that is, the saying of the faith that we preach;
9 Бо коли ти уста́ми своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
that if you may confess with your mouth that Jesus [is] LORD, and may believe in your heart that God raised Him out of the dead, you will be saved,
10 бо серцем віруємо для праведности, а устами іспові́дуємо для спасі́ння.
for with the heart [one] believes to righteousness, and with the mouth is confession made to salvation;
11 Каже бо Писа́ння: „Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоро́млений“.
for the Writing says, “Everyone who is believing on Him will not be ashamed,”
12 Бо нема різниці поміж юдеєм та ге́лленом, бо той же Госпо́дь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його.
for there is no difference between Jew and Greek, for the same Lord of all [is] rich to all those calling on Him,
13 Бо „кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасе́ний“.
for “Everyone who, if he may have called on the Name of the LORD, will be saved.”
14 Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?
How then will they call on [Him] in whom they did not believe? And how will they believe [on Him] of whom they did not hear? And how will they hear apart from one preaching?
15 І як будуть проповідувати, коли не будуть по́слані? Як написано: „Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра́“.
And how will they preach, if they may not be sent? According as it has been written: “How beautiful the feet of those proclaiming good tidings of peace, of those proclaiming good tidings of the good things!”
16 Але не всі послухались Єва́нгелії. Бо Ісая каже: „Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?“
But they were not all obedient to the good tidings, for Isaiah says, “LORD, who gave credence to our report?”
17 Тож віра від слу́хання, а слу́хання через Слово Христо́ве.
So then faith [is] by a report, and the report through a saying of God,
18 Та кажу́: Чи не чули вони? Отож: „По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова́ в кінці світу!“
but I say, did they not hear? Yes, indeed, “their voice went forth to all the earth, and their sayings to the ends of the habitable world.”
19 Але кажу́: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: „Я викличу заздрість у вас ненаро́дом, — роздражню́ вас нерозумним народом“.
But I say, did Israel not know? First Moses says, “I will provoke you to jealousy by [that which is] not a nation, By an unintelligent nation I will anger you,”
20 А Ісая сміли́во говорить: „Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене!“
and Isaiah is very bold and says, “I was found by those not seeking Me; I became visible to those not inquiring after Me”;
21 А про Ізраїля каже: „Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухня́них і суперечних!“
and to Israel He says, “All the day I stretched out My hands to a people unbelieving and contradicting.”
