Об'явлення 7
1 А по цьому я бачив чотирьох алголі́в, що стояли на чотирьох ку́тах землі та тримали чотири земні вітри́, щоб вітер не віяв на землю, ані на море, ані на жодне дерево.
Soogv kochingbv sichingmooku gv chenyung api lo nyidogindung api go ngo dakdubv kaapato, vv ritvdori api nga bvngto ogulvgavbolo sichingmooku so vmalo svmasalo vmalo singnv gunyika ritvdori ngv rilwk madubv vla daktumto.
2 І бачив я іншого ангола, що від схід сонця вихо́див, і мав печа́тку Бога Живого. І він гучним голосом крикнув до чотирьох алголів, що їм да́но пошкодити землі́ та морю,
Okv akonv nyidogingdung gunv turnv Pwknvyarnv gv siel nga bvngtola doonyi chagia peelvbv aadu bv ngo kaato. Hv vlv gamtv rungbv gokla oogv siching sumla okv svmasa nga mvyakriyak nvdubv jikunam nyidogingdung api nga goklinto.
3 говорячи: „Не шкодьте ані землі́, ані морю, ані дереву, аж поки ми покладе́мо печа́тки рабам Бога нашого на їхніх чо́лах!“
Nyidogindung angv minto, “sichingmooku nga, svmasa nga, singnv vdwa, ngonugv Pwknvyarnv gv pakbu vdwa ngonu siel go bunugv tuktumlo mvu ma dvdvlo gobv bunua mvtvmvrv mabvka.”
4 І почув я число попеча́таних: сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів:
Okv Oogv bunugv tuktumlo Pwknvyarnv gv siel lokv mvu namv 144,000 go vla nga minjito. Bunu vdwv Israel gv halung vring gula anyi lokv gvngvto,
5 з племени Юдиного — дванадцять тисяч попеча́таних, з племени Руви́мового — дванадцять тисяч, з племени Ґа́дового — дванадцять тисяч,
Heejar vring gula anyigo halung gv nyiki lokv ngv: Vv Juda, Reuben, Gad, Asher, Naphtali, Manasseh, Simeon, Lebi, Issachar, Zebulun, Josep, okv Benjamin lokv ngv.
6 з пле́мени Аси́рового — дванадцять тисяч, з племени Нефтали́мового — дванадцять тисяч, з племени Манасі́їного — дванадцять тисяч,
7 з племени Симео́нового — дванадцять тисяч, з племени Леві́їного — дванадцять тисяч, з племени Іссаха́рового — дванадцять тисяч,
8 з племени Завуло́нового — дванадцять тисяч, з племени Йо́сипового — дванадцять тисяч, з племени Веніями́нового — дванадцять тисяч попеча́таних.
9 Пото́му я глянув, — і ось на́товп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племе́н, і наро́дів, і язи́ків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодя́гнені в білу одежу, а в їхніх руках було па́льмове ві́ття.
So koching bv ngo kaato namv, okv hoka kiila kumanam nyitwnggo dooto—oogv nyi mvnwng nga yvvka kila nyuma nvgobv rito! Bunu vdwv vpinvpin lokv halung lokv, diringmooku lokv, okv angu angusibv gaam minv vkvnv lokv dvbvdootumlo doonv okv Svlarkuu vkvgv kaagia lo bunu yapungnv laklwk kotola okv bunugv laaklo tali linv vkvnv bvngtola hoka dakyiriging pvnyato.
10 І взива́ли вони гучним голосом, кажучи: „Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві!“
Bunu gamtv rungbv gokla vbv minto: “Ringlinbaalin namv Svlarkuu gv lokv okv oogv dvbvdootumlo doonv, ngonugv Pwknvyarnv gv lokv aadunv!”
11 А всі анголи́ стояли навко́ло престолу та ста́рців і чотирьох тих тварин. І вони на обличчя попадали перед престолом, і вклонилися Богові,
Nyidogindung mvnwng ngv dvbv dotumnvnv ngam, nyigagatv vdwa, okv turnv pwknamyarnam api nga dakyum dakchito, Vbvrikunamv bunu atubongv dvbvdotumnvnv gv kaagia lo nyukmu ngv choobup tvla okv Pwknvyarnv nga kumlajola,
12 кажучи: „Амі́нь! Благослове́ння, і слава, і мудрість, і хвала́, і честь, і сила, і міць — нашому Богу на вічні віки! Амі́нь!“ (aiōn g165)
vbv minto, “Amen! Hartvnamv, younglit namv, mvngkimvnglak namv, umbonyikv vnamv, mvngdvnamv, jwkrw ngv, okv gwlwk vv ngonugv Pwknvyarnv gvngv! Amen!” (aiōn g165)
13 І відповів один із ста́рців, і до мене сказав: „Оці, що зодя́гнені в білу одежу, — хто вони й звідкіля́ поприхо́дили?“
Nyigagatv akonvnga tvvkato, “Oogv vji laklwk yapungnv gvnv nyi vdwsi yvv bunula, okv ogolokv aadu nvdw?”
14 І сказав я йому: „Мій пане, ти знаєш!“Він же мені відказав: „Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця.
“Ngo chima laka, nyigam bonyi. No yadv chinya dunvpv,” ngo vbv mirwksito. Hv nga minto, “Soogv nyi vdwsi oogv mvngjwngnam lokv mvdwmvku kunama ringlin sulakula linkunv vdwv. Bunu vdwv bunugv vji laklwk am yapung dubv Svlarkuu oyi lokv harkakla pungpu mootoku.
15 Тому́ то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать. А „Той, Хто сидить на престолі, розтя́гне наме́та над ними“.
Vkvlvgabv bunu Pwknvyarnv gv dotumnvnv agumai lo daktola okv ninyigv Pwknvyarnvnaam lo alu ayubv ninyia kudungkua rijila ridu. Yvvdw dvbvdotum lo doodunv hv ninyigv dookulo bunua chigudabiala riya jire.
16 „Вони голоду й спраги терпіти не бу́дуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка“.
Vdwloka bunu lvkodv kano nam okv isi tvngnwng kumare; vmalo Doonyi vmajeka ogu hagu gunvgoka bunua guka mare,
17 Бо Агнець, що серед престолу, „буде їх па́сти, і водитиме їх до джере́л вод життя. І Бог кожну сльозу́ з очей їхніх зітре!“
vkvlvgavbolo Svlarkuu, oogv dvbvdotumgv aralvpalo doonv, vv bunugv svlarkaya nvbv rire, okv Hv bunua turnam jinv isi sigung lo opchum riayila vnglwk gvvre. Okv bunugv nyiklo nyiksinyikla mvnwng nga Pwknvyarnv tikak jireku.”
