Об'явлення 14
1 І я глянув, — і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім'я́ Його й Ім'я́ Отця Його, написане на своїх чо́лах.
ⲁ̅ⲟⲩⲟϩ ⲁⲓⲛⲁⲩ ⳿ⲉⲡⲓϩⲓⲏⲃ ⲉϥⲟϩⲓ ⳿ⲉⲣⲁⲧϥ ϩⲓϫⲉⲛ ⲡⲓⲧⲱⲟⲩ ⳿ⲛⲧⲉ ⲥⲓⲱⲛ ⲛⲉⲙ ⲣ̅ⲙ̅ⲇ̅ ⳿ⲛϣⲟ ⲉⲩⲭⲏ ⲛⲉⲙⲁϥ ⲉⲣⲉ ⲡⲉϥⲣⲁⲛ ⲛⲉⲙ ⳿ⲫⲣⲁⲛ ⳿ⲙⲡⲉϥⲓⲱⲧ ⲉϥ⳿ⲥϧⲏⲟⲩⲧ ϩⲓ ⲧⲟⲩⲧⲉϩⲛⲓ.
2 І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцно́го грому. І почув я голос гуслярі́в, що грали на гу́слах своїх,
ⲃ̅ⲟⲩⲟϩ ⲁⲓⲥⲱⲧⲉⲙ ⳿ⲉⲟⲩ⳿ⲥⲙⲏ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⳿ⲧⲫⲉ ⳿ⲙ⳿ⲫⲣⲏϯ ⳿ⲛⲟⲩⲛⲓϣϯ ⳿ⲛϧⲁⲣⲁⲃⲁⲓ ⲟⲩⲟϩ ϯ⳿ⲥⲙⲏ ⲉⲧⲁⲓⲥⲟⲑⲙⲉⲥ ⳿ⲙ⳿ⲫⲣⲏϯ ⳿ⲛϩⲁⲛⲣⲉϥⲉⲣⲟⲩⲱⲓⲛⲓ.
3 і співали, як пісню нову́ перед престолом і перед чотирьома́ тваринами й ста́рцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, ви́куплених від землі.
ⲅ̅ⲉⲩϩⲱⲥ ϧⲉⲛ ⲟⲩϩⲱⲇⲏ ⳿ⲙⲃⲉⲣⲓ ⳿ⲙⲡⲉ⳿ⲙⲑⲟ ⳿ⲙⲡⲓ⳿ⲑⲣⲟⲛⲟⲥ ⲛⲉⲙ ⲡⲉ⳿ⲙⲑⲟ ⳿ⲙⲡⲓⲇ̅ ⳿ⲛⲍⲱⲟⲛ ⲛⲉⲙ ⲛⲓ⳿ⲡⲣⲉⲥⲃⲩⲧⲉⲣⲟⲥ ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲙⲡⲉ ⳿ϩⲗⲓ ϫⲉⲙϫⲟⲙ ⳿ⲉ⳿ⲉⲙⲓ ⳿ⲉϯϩⲱⲇⲏ ⳿ⲉⲃⲏⲗ ⳿ⲉⲡⲓⲣ̅ⲙ̅ⲇ̅ ⳿ⲛϣⲟ ⲛⲏⲉⲧⲁⲩϣⲟⲡⲟⲩ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⳿ⲡⲕⲁϩⲓ.
4 Це ті, хто не оскверни́вся з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони ви́куплені від людей, пе́рвістки Богові й Агнцеві,
ⲇ̅ⲛⲁⲓ ⲛⲉ ⲛⲏⲉⲧⲉ ⳿ⲙⲡⲟⲩⲑⲱⲗⲉⲃ ⳿ⲛⲛⲟⲩ⳿ϩⲃⲱⲥ ⲛⲉⲙ ⳿ⲥϩⲓⲙⲓ ϩⲁⲛⲡⲁⲣⲑⲉⲛⲟⲥ ⲅⲁⲣ ⲛⲉ ⲛⲁⲓ ⲛⲉ ⲛⲏⲉⲑⲙⲟϣⲓ ⲛⲉⲙ ⲡⲓϩⲓⲏⲃ ⳿ⲉⲡⲓⲙⲁ ⲉⲧⲉϥⲛⲁϣⲉ ⲛⲁϥ ⳿ⲉⲣⲟϥ ⲛⲁⲓ ⲛⲉ ⲛⲏⲉⲧⲁⲩϣⲟⲡⲟⲩ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⲛⲓⲣⲱⲙⲓ ⳿ⲛⲁⲡⲁⲣⲭⲏ ⳿ⲙⲫϯ ⲛⲉⲙ ⲡⲓϩⲓⲏⲃ.
5 не знайшлося бо пі́дступу в їхніх уста́х, бо вони непорочні!
ⲉ̅ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲙⲡⲟⲩϫⲉⲙ ⳿ϩⲗⲓ ⳿ⲙⲙⲉⲑⲛⲟⲩϫ ϧⲉⲛ ⲣⲱⲟⲩ ⲥⲉⲧⲟⲩⲃⲏⲟⲩⲧ ⲅⲁⲣ.
6 І побачив я іншого ангола, що летів серед неба, і мав благовісти́ти вічну Єва́нгелію ме́шканцям землі, і кожному людові, і племені, і язи́ку, і наро́дові. (aiōnios g166)
ⲋ̅ⲟⲩⲟϩ ⲁⲓⲛⲁⲩ ⳿ⲉⲕⲉⲁⲅⲅⲉⲗⲟⲥ ⲉϥϩⲏⲗ ϧⲉⲛ ⳿ⲑⲙⲏϯ ⳿ⲛ⳿ⲧⲫⲉ ⳿ⲉⲟⲩⲟⲛ ⲟⲩⲉⲩⲁⲅⲅⲉⲗⲓⲟⲛ ⳿ⲛⲉⲛⲉϩ ⳿ⲛⲧⲟⲧϥ ⲉϥϩⲓϣⲉⲛⲛⲟⲩϥⲓ ⳿ⲛⲛⲏⲉⲧϣⲟⲡ ϩⲓϫⲉⲛ ⳿ⲡⲕⲁϩⲓ ⲛⲉⲙ ⳿ϣⲗⲟⲗ ⲛⲓⲃⲉⲛ ⲛⲉⲙ ⲫⲩⲗⲏ ⲛⲓⲃⲉⲛ ⲛⲉⲙ ⲗⲁⲟⲥ ⲛⲓⲃⲉⲛ ⲛⲉⲙ ⲗⲁⲥ ⲛⲓⲃⲉⲛ. (aiōnios g166)
7 І він говорив гучним голосом: „Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створи́в небо, і землю, і море, і водні джере́ла!“
ⲍ̅ⲉϥϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϧⲉⲛ ⲟⲩⲛⲓϣϯ ⳿ⲛ⳿ϧⲣⲱⲟⲩ ϫⲉ ⲁⲣⲓϩⲟϯ ϧⲁ⳿ⲧϩⲏ ⳿ⲙⲫϯ ⲟⲩⲟϩ ⲙⲁⲱⲟⲩ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲁⲥ⳿ⲓ ⳿ⲛϫⲉ ϯⲟⲩⲛⲟⲩ ⳿ⲛⲧⲉ ⲡⲉϥϩⲁⲡ ⲟⲩⲟϩ ⲟⲩⲱϣⲧ ⳿ⲙⲫⲏⲉⲧⲁϥⲑⲁⲙⲓ⳿ⲉ ⳿ⲧⲫⲉ ⲛⲉⲙ ⳿ⲡⲕⲁϩⲓ ⲛⲉⲙ ⳿ⲫⲓⲟⲙ ⲛⲉⲙ ⲛⲓⲙⲱⲟⲩ.
8 А інший, другий ангол леті́в слідо́м і казав: „Упав, упав Вавило́н, місто великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі наро́ди!“
ⲏ̅ⲟⲩⲟϩ ⲕⲉⲁⲅⲅⲉⲗⲟⲥ ⳿ⲙⲙⲁϩⲃ̅ ⲁϥⲙⲟϣⲓ ⳿ⲛⲥⲱϥ ⲉϥϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲁⲥϩⲉⲓ ⳿ⲛϫⲉ ⲃⲁⲃⲩⲗⲱⲛ ϯⲛⲓϣϯ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⳿ⲡⲏⲣⲡ ⳿ⲛⲧⲉ ⲡⲉ⳿ⲙⲃⲟⲛ ⳿ⲛⲧⲉ ⲧⲉⲥⲡⲟⲣⲛⲓⲁ ⲁⲩϩⲉⲓ ⳿ⲛϫⲉ ⲛⲓⲉⲑⲛⲟⲥ ⲧⲏⲣⲟⲩ.
9 А інший, третій а́нгол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: „Коли хто вклоняється звіри́ні та о́бразу її, і приймає знаме́но на чолі́ своїм чи на руці своїй,
ⲑ̅ⲟⲩⲟϩ ⲕⲉⲁⲅⲅⲉⲗⲟⲥ ⳿ⲙⲙⲁϩⲅ̅ ⲁϥⲙⲟϣⲓ ⳿ⲛⲥⲱⲟⲩ ⲉϥϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲫⲏⲉⲑⲛⲁⲟⲩⲱϣⲧ ⳿ⲙⲡⲓⲑⲏⲣⲓⲟⲛ ⲛⲉⲙ ⲧⲉϥϩⲩⲕⲱⲛ ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲛⲧⲉϥⲧⲟⲃϥ ⳿ⲉⲧⲉϥⲧⲉϩⲛⲓ ⲓⲉ ⲧⲉϥϫⲓϫ.
10 то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде му́чений в огні й сірці перед ангола́ми святими та перед А́гнцем.
ⲓ̅⳿ⲛⲑⲟϥ ⲉⲑⲛⲁⲥⲱ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⲡⲓⲏⲣⲡ ⳿ⲛⲧⲉ ⲡⲉ⳿ⲙⲃⲟⲛ ⳿ⲙⲫϯ ⲫⲏⲉⲧⲑⲏⲧ ⳿ⲛⲏⲣⲡ ⳿ⲛⲁⲕⲣⲁⲧⲟⲛ ϧⲉⲛ ⲡⲓ⳿ⲁⲫⲟⲧ ⳿ⲛⲧⲉ ⲡⲉϥϫⲱⲛⲧ ⲟⲩⲟϩ ⲉⲩ⳿ⲉⲉⲣⲃⲁⲥⲁⲛⲓⲍⲓⲛ ⳿ⲙⲙⲱⲟⲩ ϧⲉⲛ ⲟⲩ ⳿ⲭⲣⲱⲙ ⲛⲉⲙ ⲟⲩⲑⲏⲛ ⳿ⲙⲡⲉ⳿ⲙⲑⲟ ⳿ⲛⲛⲓⲁⲅⲅⲉⲗⲟⲥ ⲛⲉⲙ ⲡⲉ⳿ⲙⲑⲟ ⳿ⲙⲡⲓϩⲓⲏⲃ.
11 А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки́. І не мають споко́ю день і ніч усі ті, хто вклоняється звіри́ні та о́бразу її, і приймає знаме́но йме́ння його“. (aiōn g165)
ⲓ̅ⲁ̅ⲟⲩⲟϩ ⲡⲓ⳿ⲭⲣⲉⲙⲧⲥ ⳿ⲛⲧⲉ ⲡⲟⲩ⳿ⲧϩⲉⲙⲕⲟ ⲉϥ⳿ⲉϣⲉ ⳿ⲉ⳿ⲡϣⲱⲓ ϣⲁ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϫⲉ ⳿ⲙⲙⲟⲛ ⳿ⲙⲧⲟⲛ ⳿ⲙⲙⲁⲩ ⳿ⲙⲡⲓ⳿ⲉϩⲟⲟⲩ ⲛⲉⲙ ⲡⲓⲉϫⲱⲣϩ ⳿ⲛⲧⲉ ⲛⲏⲉⲑⲛⲁⲟⲩⲱϣⲧ ⳿ⲙⲡⲓⲑⲏⲣⲓⲟⲛ ⲛⲉⲙ ⲧⲉϥϩⲩⲕⲱⲛ ⲛⲉⲙ ⲫⲏⲉⲑⲛⲁϭⲓ ⳿ⲙⲡⲓϣⲱⲗϩ ⳿ⲛⲧⲉ ⲡⲉϥⲣⲁⲛ. (aiōn g165)
12 Тут терпеливість святих, що доде́ржують заповіді Божі та Ісусову віру!
ⲓ̅ⲃ̅ⲫⲏ ⲇⲉ ⲉⲑⲛⲁ⳿ⲁⲙⲟⲛⲓ ⳿ⲛⲧⲟⲧϥ ⲛⲉⲙ ⲛⲓⲁⲅⲓⲟⲥ ⲛⲏⲉⲑⲛⲁ⳿ⲁⲣⲉϩ ⳿ⲉⲛⲓⲉⲛⲧⲟⲗⲏ ⳿ⲛⲧⲉ ⲫϯ ⲛⲉⲙ ⲡⲓⲛⲁϩϯ ⳿ⲛⲧⲉ Ⲓⲏ̅ⲥ̅ Ⲡⲭ̅ⲥ̅.
13 І почув я голос із неба, що до мене казав: „Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього ча́су вмирає в Господі! Так, каже Дух, — вони від праць своїх заспоко́яться, бо їхні діла йдуть за ними слідо́м“.
ⲓ̅ⲅ̅ⲟⲩⲟϩ ⲁⲓⲥⲱⲧⲉⲙ ⳿ⲉⲕⲉⲛⲓϣϯ ⳿ⲛ⳿ϧⲣⲱⲟⲩ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⳿ⲧⲫⲉ ⲉϥϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲱⲟⲩ⳿ⲛⲓⲁⲧⲟⲩ ⳿ⲛⲛⲓⲣⲉϥⲙⲱⲟⲩⲧ ϧⲉⲛ Ⲡ⳪ ⲁⲩϣⲁⲛⲧⲱⲟⲩⲛⲟⲩ ⲓⲥϫⲉⲛ ϯⲛⲟⲩ ⳿ϥϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ⳿ⲛϫⲉ ⲡⲓⲡ͞ⲛⲁ̅ ϩⲓⲛⲁ ⳿ⲛⲧⲟⲩ⳿ⲙⲧⲟⲛ ⳿ⲙⲙⲱⲟⲩ ⲓⲥϫⲉⲛ ϯⲛⲟⲩ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⲛⲟⲩϧⲓⲥⲓ ⳿ⲛⲧⲉ ⲛⲟⲩ⳿ϩⲃⲏⲟⲩ⳿ⲓ ⲉⲩ⳿ⲉⲙⲟϣⲓ ⳿ⲛⲥⲱⲟⲩ ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲛⲧⲉϥϭⲓⲙⲱⲓⲧ ϧⲁϫⲱⲟⲩ ⳿ⲉ⳿ϧⲣⲏⲓ ⳿ⲉⲟⲩⲙⲟⲩⲙⲓ ⳿ⲙⲙⲱⲟⲩ ⳿ⲛⲱⲛϧ.
14 І я глянув, — і ото біла хмара, а на хмарі сидить подібний до Лю́дського Сина. Він мав на Своїй голові золотого вінця́, а в руці Його гострий серп.
ⲓ̅ⲇ̅ⲟⲩⲟϩ ⲁⲓⲛⲁⲩ ⳿ⲉⲟⲩϭⲏⲡⲓ ⲉⲥⲟⲩⲱⲃϣ ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲙ⳿ⲡϣⲱⲓ ϩⲓϫⲉⲛ ϯϭⲏⲡⲓ ⲉϥϩⲉⲙⲥⲓ ⳿ⲛϫⲉ ⲟⲩⲁⲓ ⲉϥⲟⲛⲓ ⳿ⲛⲟⲩϣⲏⲣⲓ ⳿ⲛⲣⲱⲙⲓ ⳿ⲉⲟⲩⲟⲛ ⲟⲩ⳿ⲭⲗⲟⲙ ⳿ⲛⲛⲟⲩⲃ ϩⲓϫⲱϥ ⳿ⲉⲟⲩⲟⲛ ⲟⲩⲥⲏϥⲓ ⲉⲥϩⲓⲟⲩ⳿ⲓ ϧⲉⲛ ⲧⲉϥϫⲓϫ.
15 І інший ангол вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до Того, Хто на хмарі сидів: „Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жни́во землі!“
ⲓ̅ⲉ̅ⲟⲩⲟϩ ⲕⲉⲁⲅⲅⲉⲗⲟⲥ ⲁϥ⳿ⲓ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⲡⲓⲉⲣⲫⲉⲓ ⲉϥⲱϣ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⲟⲩⲛⲓϣϯ ⳿ⲛ⳿ϧⲣⲱⲟⲩ ⲉϥϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ⳿ⲙⲫⲏⲉⲧϩⲉⲙⲥⲓ ϩⲓϫⲉⲛ ϯϭⲏⲡⲓ ϫⲉ ⲟⲩⲱⲣⲡ ⳿ⲙⲡⲉⲕⲱⲥϧ ⲟⲩⲟϩ ⲱⲥϧ ϫⲉ ⲁⲥ⳿ⲓ ⳿ⲛϫⲉ ϯⲟⲩⲛⲟⲩ ⳿ⲛⲧⲉ ⳿ⲡⲱⲥϧ ⳿ⲙ⳿ⲡⲕⲁϩⲓ.
16 I Той, Хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого, — і земля була вижата.
ⲓ̅ⲋ̅ⲟⲩⲟϩ ⲫⲏⲉⲧϩⲉⲙⲥⲓ ϩⲓϫⲉⲛ ϯϭⲏⲡⲓ ⲁϥⲟⲩⲱⲣⲡ ⳿ⲙⲡⲉϥⲱⲥϧ ϩⲓϫⲉⲛ ⲡⲓⲕⲁϩⲓ.
17 І інший Ангол вийшов із храму, що на небі, — і він мав гострого серпа.
ⲓ̅ⲍ̅ⲟⲩⲟϩ ⲕⲉⲁⲅⲅⲉⲗⲟⲥ ⳿ⲉⲁϥ⳿ⲓ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⳿ⲧⲫⲉ ⳿ⲉⲟⲩⲟⲛ ⲟⲩⲥⲏϥⲓ ⳿ⲛⲧⲟⲧϥ ⲉⲥϩⲓⲟⲩ⳿ⲓ.
18 І інший ангол, що мав вла́ду над огнем, вийшов від же́ртівника. І він гучним голосом кли́кнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: „Пошли свого гострого серпа, і позбирай гро́на зе́мної виноградини, бо гро́на її вже доспіли“.
ⲓ̅ⲏ̅ⲟⲩⲟϩ ⲕⲉⲁⲅⲅⲉⲗⲟⲥ ⲁϥ⳿ⲓ ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⲡⲓⲙⲁ⳿ⲛⲉⲣϣⲱⲟⲩϣⲓ ⳿ⲉⲟⲩⲟⲛ ⲟⲩⲉⲣϣⲓϣⲓ ⳿ⲛⲧⲉ ⲟⲩ⳿ⲭⲣⲱⲙ ⳿ⲛⲧⲟⲧϥ ⲟⲩⲟϩ ⲁϥⲙⲟⲩϯ ϧⲉⲛ ⲟⲩⲛⲓϣϯ ⳿ⲛ⳿ϧⲣⲱⲟⲩ ⳿ⲉⲫⲏⲉⲧⲉ ϯⲥⲏϥⲓ ⲉⲧϩⲓⲟⲩ⳿ⲓ ⳿ⲛⲧⲟⲧϥ ⲉϥϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲟⲩⲱⲣⲡ ⳿ⲛⲧⲉⲕⲥⲏϥⲓ ⲉⲧϩⲓⲟⲩ⳿ⲓ ⲟⲩⲟϩ ϭⲉⲗ ⲡⲓ⳿ⲥⲙⲁϩ ⳿ⲛⲁⲗⲟⲗⲓ ⳿ⲛⲧⲉ ⳿ⲡⲕⲁϩⲓ.
19 І ангол кинув додо́лу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чави́ло Божого гніву.
ⲓ̅ⲑ̅ⲟⲩⲟϩ ⲁ ⲡⲓⲁⲅⲅⲉⲗⲟⲥ ϩⲓⲟⲩ⳿ⲓ ⳿ⲛⲧⲉϥⲥⲏ ϥⲓ ⳿ⲉ⳿ⲡⲕⲁϩⲓ ⲟⲩⲟϩ ⲁϥϭⲉⲗ ⲡⲓ⳿ⲁⲗⲟⲗⲓ ⳿ⲛⲧⲉ ⳿ⲡⲕⲁϩⲓ ⲟⲩⲟϩ ⲁϥϩⲓⲧϥ ⳿ⲉ⳿ϧⲣⲏⲓ ⳿ⲉϯⲛⲓϣϯ ⳿ⲛ⳿ϩⲣⲱⲧ ⳿ⲛⲧⲉ ⳿ⲡⲉⲙⲃⲟⲛ ⳿ⲙⲫϯ.
20 І пото́вчене було чави́ло за містом, і потекла кров із чави́ла аж до кі́нських вузде́чок, на тисячу шістсот стадій.
ⲕ̅ⲟⲩⲟϩ ⲁϥϩⲱⲙⲓ ⳿ⲛϯ⳿ϩⲣⲱⲧ ⲥⲁⲃⲟⲗ ⳿ⲛϯⲃⲁⲕⲓ ⲟⲩⲟϩ ⲁϥ⳿ⲓ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⳿ⲛϫⲉ ⲟⲩ⳿ⲥⲛⲟϥ ϧⲉⲛ ϯ⳿ϩⲣⲱⲧ ϣⲁ ⲛⲓⲭⲁⲗⲓⲛⲟⲩⲥ ⳿ⲛⲧⲉ ⲛⲓ⳿ϩⲑⲱⲣ ⳿ⲛⲟⲩϣⲟ ⲛⲉⲙ ⲭ̅ ⳿ⲛ⳿ⲥⲧⲁⲇⲓⲟⲛ
