Псалми 95

1 Ходіть, заспіваймо Господе́ві, покли́куймо радісно скелі спасі́ння нашого,

Kommen, låtom oss höja glädjerop till HERREN, jubel till vår frälsnings klippa.

2 хвалою обличчя Його випере́джуймо, співаймо для Нього пісні́,

Låtom oss träda fram för hans ansikte med tacksägelse och höja jubel till honom med lovsånger.

3 бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма́,

Ty HERREN är en stor Gud, en stor konung över alla gudar.

4 що в Нього в руці глиби́ни землі, і Його верхогі́р'я гірські́,

Han har jordens djup i sin hand, och bergens höjder äro hans;

5 що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суході́л уформува́ли!

hans är havet, ty han har gjort det, och hans händer hava danat det torra.

6 Прийдіть, поклоні́мося, і припаді́м, на коліна впаді́м перед Господом, що нас учинив!

Kommen, låtom oss tillbedja och nedfalla, låtom oss knäböja för HERREN, vår skapare.

7 Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

Ty han är vår Gud, och vi äro det folk som han har till sin hjord, vi äro får som stå under hans vård.

8 „не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,

O att I villen i dag höra hans röst! Förhärden icke edra hjärtan såsom i Meriba, såsom på Massas dag i öknen,

9 коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє.

där edra fäder frestade mig, där de prövade mig, fastän de hade sett mina verk.

10 Сорок літ був оги́дним мені оцей рід, й Я сказав: Цей наро́д — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,

I fyrtio år var det släktet mig till leda, och jag sade: "De äro ett folk som far vilse med sitt hjärta, och de vilja icke veta av mina vägar."

11 тому́ заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони!“

Så svor jag då i min vrede: "De skola icke komma in i min vila."