Псалми 95

1 Ходіть, заспіваймо Господе́ві, покли́куймо радісно скелі спасі́ння нашого,

Venite, cantiamo con giubilo all’Eterno, mandiamo grida di gioia alla ròcca della nostra salvezza!

2 хвалою обличчя Його випере́джуймо, співаймо для Нього пісні́,

Presentiamoci a lui con lodi, celebriamolo con salmi!

3 бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма́,

Poiché l’Eterno è un Dio grande, e un gran Re sopra tutti gli dèi.

4 що в Нього в руці глиби́ни землі, і Його верхогі́р'я гірські́,

Nelle sue mani stanno le profondità della terra, e le altezze de’ monti son sue.

5 що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суході́л уформува́ли!

Suo è il mare, perch’egli l’ha fatto, e le sue mani han formato la terra asciutta.

6 Прийдіть, поклоні́мося, і припаді́м, на коліна впаді́м перед Господом, що нас учинив!

Venite, adoriamo e inchiniamoci, inginocchiamoci davanti all’Eterno che ci ha fatti!

7 Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

Poich’egli è il nostro Dio, e noi siamo il popolo ch’egli pasce, e il gregge che la sua mano conduce.

8 „не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,

Oggi, se udite la sua voce, non indurate il vostro cuore come a Meriba, come nel giorno di Massa nel deserto,

9 коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє.

quando i vostri padri mi tentarono, mi provarono e videro l’opera mia.

10 Сорок літ був оги́дним мені оцей рід, й Я сказав: Цей наро́д — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,

Quarant’anni ebbi in disgusto quella generazione, e dissi: E’ un popolo sviato di cuore, e non han conosciuto le mie vie.

11 тому́ заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони!“

Perciò giurai nell’ira mia: Non entreranno nel mio riposo!