Псалми 95

1 Ходіть, заспіваймо Господе́ві, покли́куймо радісно скелі спасі́ння нашого,

Wohlan! Laßt uns dem Herrn zujauchzen, zujubeln unserm hilfereichen Hort!

2 хвалою обличчя Його випере́джуймо, співаймо для Нього пісні́,

Laßt Uns mit Lobpreis vor sein Antlitz treten, mit Liedern ihm entgegenjauchzen!

3 бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма́,

Der Herr ein großer Gott, Großkönig über alle Götter!

4 що в Нього в руці глиби́ни землі, і Його верхогі́р'я гірські́,

In seiner Hand der Erde Tiefen, sein sind der Berge Gipfel.

5 що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суході́л уформува́ли!

Sein ist das Meer: Er hat's gemacht; das trockene Land: Er hat mit seinen Händen es gestaltet.

6 Прийдіть, поклоні́мося, і припаді́м, на коліна впаді́м перед Господом, що нас учинив!

Herbei, anbetend laßt uns niederfallen und niederknieen vor dem Herrn und unserm Schöpfer!

7 Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

Er ist alleinig unser Gott, und wir sein Weidevolk und seine liebste Herde, wenn ihr auf seine Stimme heute horcht:

8 „не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,

"Verhärtet euer Herz nicht, wie zu Meriba, wie in der Wüste am Versuchungstag,

9 коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє.

wo eure Väter mich versucht und mich geprüft, obschon sie meine Tat gesehen.

10 Сорок літ був оги́дним мені оцей рід, й Я сказав: Цей наро́д — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,

Ich grollte vierzig Jahre dem Geschlechte; ich sprach: Es ist ein Volk mit einem irren Geist; sie achten nicht auf meine Wege.

11 тому́ заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони!“

Ich schwur daher in meinem Zorn: Nie gehen sie zu meiner Ruhstätte ein!"