Псалми 95

1 Ходіть, заспіваймо Господе́ві, покли́куймо радісно скелі спасі́ння нашого,

Auf, laßt uns Jahwe frohlocken, / Entgegenjauchzen dem Fels unsers Heils!

2 хвалою обличчя Його випере́джуймо, співаймо для Нього пісні́,

Laßt uns mit Dank vor sein Antlitz treten, / In Lobgesängen ihm jubeln!

3 бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма́,

Denn ein großer Gott ist Jahwe, / Ein großer König über alle Götter.

4 що в Нього в руці глиби́ни землі, і Його верхогі́р'я гірські́,

In seiner Hand sind der Erde Tiefen, / Und sein sind die Gipfel der Berge.

5 що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суході́л уформува́ли!

Sein ist das Meer, er hat es geschaffen, / Auch das Festland haben seine Hände gebildet.

6 Прийдіть, поклоні́мося, і припаді́м, на коліна впаді́м перед Господом, що нас учинив!

Kommt, laßt uns anbeten und niederfallen, / Knien vor Jahwe, der uns erschaffen!

7 Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

Denn er ist unser Gott, / Und wir sind das Volk, das er weidet, / Die Herde, die er leitet mit seiner Hand, / Wenn ihr heut seiner Stimme gehorcht.

8 „не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,

"Verstockt doch nicht euer Herz, wie bei Merîba, / Wie am Tage von Massa in der Wüste,

9 коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє.

Wo eure Väter mich versuchten, / Mich prüften, obwohl sie mein Tun gesehn.

10 Сорок літ був оги́дним мені оцей рід, й Я сказав: Цей наро́д — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,

Vierzig Jahre war mir dies Geschlecht zuwider. / Ich sprach: 'Ein irrendes Volk sind sie, / Das meine Wege nicht erkannt.'

11 тому́ заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони!“

Drum schwur ich in meinem Zorn: / 'Wahrlich, sie sollen nicht kommen / Zu der Ruhstatt, die ich ihnen verheißen.'"