Псалми 95

1 Ходіть, заспіваймо Господе́ві, покли́куймо радісно скелі спасі́ння нашого,

Venez, chantons avec allégresse à l’Éternel! Poussons des cris de joie vers le rocher de notre salut.

2 хвалою обличчя Його випере́джуймо, співаймо для Нього пісні́,

Allons au-devant de lui avec des louanges, Faisons retentir des cantiques en son honneur!

3 бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма́,

Car l’Éternel est un grand Dieu, Il est un grand roi au-dessus de tous les dieux.

4 що в Нього в руці глиби́ни землі, і Його верхогі́р'я гірські́,

Il tient dans sa main les profondeurs de la terre, Et les sommets des montagnes sont à lui.

5 що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суході́л уформува́ли!

La mer est à lui, c’est lui qui l’a faite; La terre aussi, ses mains l’ont formée.

6 Прийдіть, поклоні́мося, і припаді́м, на коліна впаді́м перед Господом, що нас учинив!

Venez, prosternons-nous et humilions-nous, Fléchissons le genou devant l’Éternel, notre créateur!

7 Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

Car il est notre Dieu, Et nous sommes le peuple de son pâturage, Le troupeau que sa main conduit… Oh! Si vous pouviez écouter aujourd’hui sa voix!

8 „не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,

N’endurcissez pas votre cœur, comme à Meriba, Comme à la journée de Massa, dans le désert,

9 коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє.

Où vos pères me tentèrent, M’éprouvèrent, quoiqu’ils vissent mes œuvres.

10 Сорок літ був оги́дним мені оцей рід, й Я сказав: Цей наро́д — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,

Pendant quarante ans j’eus cette race en dégoût, Et je dis: C’est un peuple dont le cœur est égaré; Ils ne connaissent pas mes voies.

11 тому́ заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони!“

Aussi je jurai dans ma colère: Ils n’entreront pas dans mon repos!